ВІДЧУВАЄШЬ НЕСТАЧУ АДРЕНАЛІНУ В КРОВІ — QUAKE ДОПОМОЖЕ ТОБІ!

приємно повболівати за друзів. Врешті-решт і самому спробувати власні сили у двобої за чемпіонський титул     Ти вiдчуваєш постiйну нестачу адреналiну в кровi? Ти — фанат голлiвудських бойовикiв i так хочеться хоча б уявно побути супер-Рембо чи мiстером Командо? Жодних проблем. Quake — саме те, що допоможе тобi. Ти вiдчуєш себе могутнiм воїном, який не вiдає страху чи втоми. Ти класно володiтимеш будь-яким видом зброї, починаючи вiд банального лазерного пiстоля, автомата, кулемета, аркебузи i аж до екзотичного заморожувача. Темними, непривiтними, заплутаними коридорами величезного пiдземелля ти знищуватимеш найжорстокiших створінь iз жахливих снiв Фредi Крюгера. I нiхто тебе не зупинить на шляху виконання останньої мiсiї — врятування Всесвiту вiд кровожерливих космiчних вбивць. Сподобалось? А до того ж, зауваж — нiяких щоденних тренувань у спортзалi зi штангою та гантелями, нiяких багатогодинних стрiлянин у тирi. Лише подарований батьками “Пентюх”, трохи навичок у користуваннi мишею та клавою — i ти непереможний!
     Коли ж набридне воювати iз запропонованими ID Software (розробниками цього комп’ютерного дива) ворогами, ти знаєш всi найпотаємнiшi закутки пiдземелля, ти спритний i влучний — будь ласка — спробуй перемогти свого сусiда. Саме такий варiант гри при пiдтримцi газет “Звягель-Iнформ”, “Лесин край” та дирекцiї кiнотеатру iм. Щорса запропонували молодi хлопцi iз комп’ютерного клубу “PC Jam” на першому мiському чемпiонатi гри в Quake. Довелося трохи попотiти, щоб 22 квiтня створити для всiх прихильникiв вiртуального життя маленьке диво. Адже всю потрібну для змагань технiку хлопцi з “PC Jam” встановили власну. Збирали, як-то кажуть, з миру по нитцi: хтось принiс свiй комп’ютер, хтось — навушники, мережеву плату чи компакт з необхiдною програмою.
     I ось 22 серпня десятки хлопцiв пожертвували мiжнародним вихiдним i прийшли до мiського кiнотеатру iм.Щорса. Хтось хотiввся увага — на екран монітора. Адже саме в ці секунди ти можеш виграти, або... назавжди довести своєму товаришевi, а в грi — незмиримому супротивнику — свою перевагу. А хтось — подивитися, як грають iншi, повболiвати за свого приятеля. Змагання проходили в три тури. Шiстнадцять смiливцiв, котрi заплатили вступний внесок 1 гривню, 10 хвилин по “сiтцi” ганялися один за одним, намагаючись якнайбiльше разiв влучити в супротивника. Тут тобi i тактика ведення бою, i вiдмiнне знання мiсцевостi, i можливостi зброї. Думаєте легко влучити, навiть вiртуально, у ворога, який не просто підкрадається до тебе темними завулками, а ще й (от нахаба!) стрибає, немов вжалений тарантулом? Чи, не очiкуючи такої пiдступностi, перезаряджаючи свого улюбленого восьмиствольного кулемета, отримати помiж очi ракету при виходi з пiдземелля на свiт божий? Принаймнi, я не ризикнув вступити у двобiй з ними, навiть маючи за плечима три роки бiйок у “Думах”, “Квейках”, “Дюк Нюкемах”.
     До фiналу дiйшло четверо: Сергiй Осипчук, Анатолiй Милик, Володя Сальчук та Антон Анiсiмов. Саме вони розiграли мiж собою головнi призи. У напруженому п’ятнадцятихвилинному спарiнгу перемiг Антон Анiсiмов. Вiн отримав 15 годин безкоштовного користування Iнтернетом (наданим газетою “Лесин край”) та компакт-диск з найсвiжiшою версiєю аркадної бiйки. Друге i третє мiсця вибороли вiдповiдно Сергiй Осипчук (10 годин Iнтернету) та Володя Сальчук (5 годин Iнтернету). Пiсля того, як вщухли квейковi баталiї i бiйцi трохи отямилися i перевели подих, я поцiкавився у першого чемпiона Антона Анiсiмова:
— Що для тебе цей титул?
— Я безмежно щасливий. Це ж найсправжнiші спортивнi змагання, як бокс чи легка атлетика. I титул в них — справжнiй. Я довiв, що на сьогоднi — найсильнiший. Хай хтось спробує скинути мене з цього Олiмпу.
— Чи не буває в тебе такого бажання — перенести вiртуальну стрiлянину в реальний свiт?
— Нi. Я досить давно граю у всiлякі комп’ютернi “стрiлялки”. Адреналiн в кровi доти, доки ти сидиш за компом — ти весь там, у вирiї бою. А потiм спокiйно встав — i нiякого потягу до насильництва. Я викинув негативнi емоцiї i нормально себе почуваю.

* * *

     Хтось з вас вважає, що використовувати комп’ютер можна лише заради того, щоб погратися та поганяти адреналiн по жилах? Та це однаково, що використовувати космiчний корабель як пiдставку для квiтiв. Адже комп’ютер — це перш за все першокласний помiчник у повсякденному життi. Ти бажаєш малювати: як Рембрант чи Рафаель — будь ласка, тобi безлiч графiчних редакторiв; тобi не дають спокою лаври Ейнштейна — в чому затримка — мови програмування вiдкривають перед кожним величезнi горизонти для наукового пошуку i самореалiзацiї. Та що там Ейнштейн — ти не можеш визначитися, яку тобi зачiску зробити в понедiлок, а яку — наступного тижня — треба лише твоє фото — i комп’ютер самотужки видасть тобi варiанти твого нового iмiджу. А про можливостi, якi розкриває всесвiтня мережа Iнтернет, годi й балакати. Краще пiдключитися i...
     Саме таким можливостям використання штучного iнтелекту й присвятив другий день комп’ютерних посиденьок клуб “PC Jam”. Всiм бажаючим було запропоновано рiзноманiтнi навчальнi програми, електроннi енциклопедiї, чудернацькi “деми”, графiчнi монстри Adobe PhotoShop та Corel PhotoPaint, музичний редактор CakeWalk тощо. Цiкаво було спостерiгати, як з допомогою Cool Edit Pro твiй такий знайомий солов’їний голос зазнавав дивних метаморфоз — то вiн тоненький, як у дитини, то гнусаво-скрипучий, як у старезного дiдугана, то металево-штучний, такий собi кiберкоп. Але найбiльшою популярнiстю користувалася програма для пiдбору зачiсок Image Maker. Адже кому не кортить довiдатися чи пасує йому довге волосся, чи термiново його треба позбутися, в який колiр наступного разу перефарбуватися. Органiзатори також продемонстрували можливостi мережi Iнтернет.
     Пiсля завершення чемпiонату я поцiкавився в органiзаторiв турнiру, що особисто вони мають вiд нього. У вiдповiдь почув: захотiлося довести перш за все собi, що не обов’язково жити у столицi чи великому мiстi, аби провести таку тусовку. I в нас є тямучi люди, i в нас можна зiбрати фанiв ком’ютерних iгор, зробити щось на кшталт iнтернет-кафе. Тож головної мети вони досягли — повiрили у власнi сили i впевнилися, що це комусь-таки у Новоградi треба. Що ж, щасти вам, хлопцi. I сподiваюсь, що такий турнiр не останній.

Євген ЛУКОНIН.
Фото Юрiя ДРОБОТА.
Скриншоты Вебмастера.

Позначки:, , ,




$$$ для web-мастеров