Петро ЛИТВИН:

З усіх доріг повертаюся додому

     Новоград-Волинський по праву може гордитися своїми земляками, які, навіть не проживаючи на своїй малій батьківщині, не забувають про неї, повертаються сюди з усіх своїх життєвих доріг з добрим серцем і бажанням допомогти рідному краю. Одним з таких людей є Петро Михайлович Литвин, який з 1992 року проходив службу в Новоград-Волинському гарнізоні, починаючи старшим лейтенантом, і з 2002 року очолив 30-ту танкову дивізію, а з переходом ЗСУ на нову організаційну штатну структуру, — очолив експериментальну бригаду, яка перша в Сухопутних військах повністю перейшла на комплектування військовослужбовцями за контрактом. Нині генерал-майор Петро Литвин – командувач військ Південного оперативного командування. Петро Михайлович часто відвідує Звягельщину, де проживають його батьки, і бере активну участь у різноманітних заходах, що відбуваються на теренах нашого міста та району, як благодійник та меценат. Надає допомогу школам (зокрема, постійно опікується і допомагає школі-інтернату), садочкам, спортивним клубам. Ось і цього разу він привіз спортивну форму, взуття та великий сучасний телевізор для футбольної команди «Звягель-750». Після цієї гри і відбулася наша з ним розмова:
— Петре Михайловичу, вже не перший рік ви проживаєте далеко за межами рідного краю. Що вас спонукає протягом всього цього часу постійно надавати благодійну допомогу і виступати як меценат у багатьох заходах, котрі проводяться у нашому місті та районі?
— Знаєте, ще з дитинства батьки прививали нам, дітям, любов до ближнього, до своєї малої батьківщини. І де б ти не був, куди б тебе не закинула доля, а все одно серцем повертаєшся сюди, на Звягельщину. Де все рідне, де гріють серце спогади про дитинство, про роки служби, де відбувалося моє професійне становлення. До речі, роки служби в армії навчили, що тільки у єдиній команді можна досягти успіху, тільки допомагаючи ближньому ти можеш відбутися як людина, як повноцінна особистість. На згадку завжди приходять моменти, коли мені допомагали співслужбовці, коли відчував підтримку друзів. А благодійником чи, як ви говорите, меценатом, я себе навіть не відчуваю. Бо те, що робиться, робиться не задля реклами, не заради іміджу чи якихось корисних цілей. Просто відчуваєш великий позитив, задоволення, коли комусь допомагаєш, коли ти – потрібен людям.
— Чому таку велику увагу ви приділяєте саме розвитку спорту в Новоград-Волинському місті та районі, а, зокрема, підтримуєте футбольні команди і вже традиційно не залишаєте поза увагою турніри з вільної боротьби?
— Ці види спорту особливо заслуговують на увагу, бо вони – найбільш популярні та масові, сприяють фізичному розвитку дітей та молоді, що на майбутнє є хорошим фундаментом для відмінного здоров’я.
     (Закінчення у наступному номері)

Розмовляла
Лариса ЛУК’ЯНЕЦЬ
Фото Віктора ТИМОЩУКА

ВІДПОВІДІ НА ТЕСТОДРОМ

1. Б. 2. В. 3. А. 4. В. 5. В. 6. А. 7. Б. 8. Г. 9. В. 10. Б.