Затримка оплати лікарняних — найчастіше вина роботодавця

Байдужість роботодавця, або хто має його змусити вчасно передати заявку на оплату лікарняного листа працівника до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності? Працівник? Профспілка? Фонд? Прокуратура? Чи, може, сам Президент України?
Поставити таке дискусійне запитання мене змусила байдужість частини посадових осіб-роботодавців до проблеми вчасного забезпечення допомогою своїх працівників при настанні тимчасової непрацездатності, вагітності та пологах.
Заради прояснення ситуації потрібно сказати, що на сьогодні при забезпеченні нормальних умов роботи Державної казначейської служби України та банківських установ і сумлінного ставлення бухгалтерських служб роботодавців, весь процес нарахування та виплати лікарняних фактично становить 6-7 робочих днів (з моменту отримання від роботодавця заяви-розрахунку на отримання допомоги з Фонду до моменту зарахування допомоги на картковий рахунок працівника).
Проте є випадки звернення працівників на Урядову «гарячу лінію», у прокуратуру, на «гарячу лінію» Фонду зі скаргами на те, що Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності затримує їм оплату лікарняних листків на один-два, а то й три місяці.
Результати перевірок таких скарг виявляють, що в більшості випадків винен не Фонд чи держава, а окремі директори, начальники чи головні бухгалтери роботодавців, які чомусь забувають про потреби своїх працівників, і вважають, що надавати заяву на оплату лікарняного листа до Фонду можна й лише раз на квартал, при поданні звіту до Фонду. От і виходить, що працівник подає лікарняний лист, наприклад, у жовтні й сподівається швидко отримати визначену законом допомогу, а роботодавець приносить до робочого органу Фонду заяву-розрахунок на отримання цієї допомоги лише в середині січня наступного року. А коли працівник звертається до бухгалтерії з незручним запитанням про гроші, відповідь у всіх бухгалтерів у такому випадку, зазвичай, одна: «Винен Фонд соцстраху».
Найцікавіше, що «грішать» таким нехтуванням прав своїх працівників не тільки приватні підприємці малого чи середнього бізнесу, яким іноді не вистачає часу на паперову роботу, а й великі, як приватні, так і державні та комунальні установи, підприємства та організації. У той же час у таких роботодавців створені і функціонують комісії з соціального страхування. Чому вони не захищають інтереси працівників, — залишається незрозумілим. Адже такі комісії і створюються з метою додаткового контролю за роботодавцем з боку трудових колективів, і саме такі комісії приймають рішення про оплату лікарняних листків.
Також хочу нагадати, що допомога з тимчасової непрацездатності, вагітності і пологах виплачується роботодавцем за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. Завдання роботодавця лише подати один папірець — заяву-розрахунок до Фонду і, при надходженні коштів від Фонду, перерахувати допомогу на картковий рахунок працівника.
Якщо роботодавець знаходиться далеко від робочого органу Фонду, то в нього є можливість відправити заяву-розрахунок по пошті. Якщо ж і такий спосіб є неможливим, то існує можливість подання заяв за допомогою мережі Інтернет.
Підсумовуючи, хочу зауважити, що обмежень по кількості прийняття заяв-розрахунків у Фонді немає, а оперативне їх подання, у першу чергу, допоможе уникнути соціальної напруженості в колективі.
В.ШАЛУХІН, директор Новоград-Волинської міської виконавчої дирекції Житомирського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності