1935 РІК
У першому номері «СН» за 1935 р. надруковано велику статтю «Новоград-Волинськ через п’ятнадцять років». У ній розповідається про перспективний план розвитку міста, який розробив науково-дослідний сектор Київського будівельного інституту. «Населення має збільшитися майже вдвічі (40 тис.чол). Утворяться нові підприємства: льонокомбінат, плодокомбінат, теплова електростанція потужністю 1500-2000 кВт, комбінат будівельних матеріалів. Всі підприємства будуть скупчені на півночі міста, в напрямку залізниці. На місці існуючого базару влаштовується, так звана, Площа рад, на якій буде збудовано триповерхові художньо оформлені будинки. Будинок рад, громадських організацій, господарчих та фінансових установ, Будинок зв’язку.
За цей же час у місті буде збудовано ряд дво- і триповерхових житлових будинків, кінотеатр, клуб, Будинок дитячої культури, музей, бібліотеку, Будинок колгоспника, ряд шкіл, технікум на базі МТС. Більшість цих будинків будуть зосереджені в найкращій частині міста. Передбачається побудувати великий Парк культури і відпочинку на площі 30 га із стадіоном, водною станцією, пляжами, спортивними майданками, атракціонами та ін. Парк буде розміщено на півночі, між дорогою на Лідівку та річкою Случ, і частково на півдні, між вул.Волі та р.Случ.
На території існуючої лікарні утвориться велика лікарня районного значення на 350-400 ліжок. Буде збудовано єдиний міський диспансер, швидку меддопомогу, ясла та дитсадки. Намічається збудувати нову лазню, пральню, водогін і каналізацію. В місті будуть розбиті сквери, вулиці будуть озеленені. Основні опорні пункти міста — промисловість, адміністративно-господачі центри, Парк культури та відпочинку, вокзал та основні магістралі — будуть обслуговуватися автобусним рухом. Всі основні площі та вулиці асфальтуються. Вулиці Леніна та Міжнародна будуть розвантажені від гужового руху. Центр міста з’єднується новою прямою бульварною магістраллю з вокзалом. Ряд робіт із вищенаведеного плану буде проведено вже в цьому 1935 році» («СН» від 2 січня).
Автор статті «Вихід з оточення білополяків» ділиться своїми спогадами про останні бої громадянської війни. «4 жовтня 1920 р., після відступу Червоної Армії з міста, наш полк мав завдання на світанку 5 жовтня захопити Новоград-Волинськ. Цілу ніч ми підходили до Ржадківки і Новозвягеля. Ранком повели наступ на колишній маєток поміщика Мєзенцева. Затріщали кулемети та рушничні постріли. Загуркотіли гармати на бронепоїзді з району Ржадківки. Білополяки вперто захищалися. Раптом стало чути кулеметну стрілянину в тилу, з боку Чижівки. Це польська кіннота, спішивши, зайшла нам у тил. Чути орудійний гуркіт на ст.Рихальськ. Це польські кіннотники наскочили на наш другий бронепоїзд. Поляки, які захищали маєток, перейшли в контрнаступ. Виходу не було. Треба відходити на схід, прикриваючись вогнем кулеметів. Пам’ятаю, коли полк почав відходити на Гали, спішена піхота поляків улаштувала засідку в районі колонії Сергіївки і зустріла полк вогнем. Бійці швидко розсипались у розстрільню, пішли в атаку на білополяків. Поляки не витримали і кинулись тікати. Але з боку Галів знов з’явилось біля 400 поляків і закрили відхід полку. Закипів найсильніший бій не на життя, а на смерть. Кінні групи поляків оточували з флангів і з тилу, кидаючись у кінному строю в атаку. Мої кулеметники своїм метким вогнем, великою впертістю відбили 8 кавалерійських атак, завдаючи великі поразки кіннотникам. Поляки не витримали атаки полку, відкрили шлях у Галах на Ужачин. Полк, що зазнав великих втрат вбитими, пораненими, полоненими біля 70% складу, вийшов з оточення. В цьому бою загинув героїчною смертю донбасівський шахтар з двома орденами «Червоного Прапору», комполка Суржа. Він відстрілювався до останнього патрона з маузера. Впійманого т.Суржу розстріляв польський офіцер на одному з хуторів. Разом із ним вбиті командир батальйону, 2 командири роти і один політрук. Їхня братська могила в районі Галів і до цього часу нагадує трудящим Новоград-Волинщини про важкий бойовий епізод і про павших героїв («СН» від 23 лютого).
За газетними повідомленнями першого кварталу, Новоград-Волинський хлібозавод одержав півторатонну автомашину для перевозки хліба («СН» від 5 січня), понад 200 робітників працювало на гуральні («СН» від 8 січня), 20 лютого артіль «Червоний збірщик» перейменували на багатопромислову артіль ім.Кірова (22 лютого), 1 лютого відкрилися нові голярні Червоного Хреста по вул. Леніна, Міжнародній та на базарі («СН» від 2 лютого).
28 лютого у приміщенні піонерського клубу відбувся інтернаціональний вечір за участю єврейської школи №5 та української №6. Учениця Гохштейн зачитала договір про соціалістичне змагання між школами. Виступали учасники співочого гуртка школи №5, балетного гуртка обох шкіл та струнний оркестр (1 березня).
Голову Новоград-Волинського райвиконкому Рощенюка обрано від району на Всеукраїнському з’їзді Рад членом Всеукраїнського Центрального Виконавчого комітету («СН» від 29 січня). Серед інших керівників у 1935 р. згадуються секретар райпарткому Абаш, завідуюча райвідділу наросвіти Дронова, директор гуральні Клопотовський, директор фабрики
ім.Косіора Межирицька, директор кінотеатру Урис, голова артілі «Червоний мебельщик» Гольцев, завідуюча дитсадком Дейч, директор школи №5 Пастернак, директор школи №6 Витрищенко. Редактором газети у січні 1935 р. був Альошинський, починаючи з лютого — Ромашко.
Останнім у підшивці 1935 р. є №864 від 17 березня, подальші номери «СН» відсутні. Після створення у травні 1935 р. Новоград-Волинського округу на зміну «Соціалістичному Наступу» прийшла окружна газета «Соціалістичне Полісся», про яку вже велася мова навесні цього року.