«Родина, родина — від батька й до сина, від матері — доні добро передам. Родина, родина — це вся Україна, з глибоким корінням, з високим гіллям», — під таким гаслом відбулися вечорниці в 4-му «А» класі колегіуму напередодні Дня святого Андрія Первозванного, також відомого в народі як Андріїв день (13 грудня). Організатором, звичайно, стала класовод Микитенко Людмила Сергіївна, знана не лише близькими колегами, але й педагогічними працівниками міста як творча, прогресивна, талановита і любляча свою справу людина. Саме тому батьки та вихованці з таким запалом взялися втілювати в життя задумане дорогою вчителькою. Неможливо втриматися, щоб не забігти наперед і не поділитися радістю, що захід вдався, як то кажуть, на «ура».


Почалося все з того, що, на момент вранішнього прослуховування Державного Гімну, у коридорі крила школи, де знаходиться кабінет класу-організатора вечорниць, вже були виставлені на огляд творчі роботи учнів та членів їх родин. Тут були й вишиті рушники (навіть сімейні реліквії 50-х років минулого сторіччя), і вироби з квілінгу, картини, написані олійними фарбами, простим олівцем та аквареллю, вишиті ікони, деревця з бісеру, підсвічнички з морських ракушок… Була навіть скринька для прикрас з… макаронів! Від побаченого просто захоплювало дух!
Рівно ж о 16:00 класна кімната, переповнена рідними школяриків, завмерла в очікуванні спостерігання інсценізації вечорниць, в яких брали участь усі діти без виключення. Як же любо було поглянути на ті чисті личка малих «козачків» та «красунь-україночок» в національному вбранні, котрі, наче не грали, а дійсно перенеслися в минуле нашого народу!.. Хлопці силкувалися в стрибку відкусити калиту, змагалися у тому, хто набере жменею найбільше горіхів, наввипередки стрибали у мішках і їли вареника (один богатир навіть не відчув, як проковтнув його!).. А дівчатка натхненно співали улюблених багатьма поколіннями і сучасних пісень: сольний номер з піснею виконала Колінська Люба, в дуеті заспівали Громнадзька Оленка і Жовталюк Ангеліна, Якубова Марічка й мама. А почату Федорчуком Михайликом і його дідусем пісню «Їхав козак містом» закінчили хором усі присутні. Також щиро привітали з наступаючим святом єдиного присутнього на святі Андрія — тата вже згаданої Ангеліни.

Ближче до завершення заходу ведуча запросила всіх до столів, заставлених горіхами, пиріжками, варениками, млинцями, компотами та іншими пам’ятними з дитинства стравами. Все було дуже смачне, напевне, тому, що готувалося з любов’ю, українською щедрістю й гостинністю. Потім учні навіть заколядували на народний лад. Неможливо передати словами ті емоції, ту родинну атмосферу, яка панувала серед, здавалося б, не дуже близьких людей, той заряд позитивної енергії, що перекинувся за межі класу. А чого варто навіть просто побачити мам і бабусь у вишиванках та національних сукнях, у барвистих хустках… Так, усі прикладені зусилля виявилися того вартими! І немає сумніву, що на нас чекає світле майбутнє, адже зв’язок поколінь не перервано, кращі традиції, вміння не лише не забуті, а й передаються «від батька й до сина, від матері — доні…».
Ми — колектив 4 «А» класу — від щирого серця дякуємо нашій люблячій, завзятій учительці: нехай Господь і надалі підтримує Вас, Людмило Сергіївно, у праці, на користь Батьківщині, нехай допомагає реалізовувати всі благі наміри, зігріває серце щасливими та вдячними поглядами підростаючого покоління! Також висловлюємо вдячність адміністрації закладу за створення умов не лише для інтелектуального зросту, а й для духовного, за сприяння проведенню ось таких заходів.
А закінчити хочеться словами класовода, які прозвучали наостанок вечорниць: «Ось і ожили перед нами ігри і забави нашого народу. Тепер, головне, щоб вони і надалі не пішли у забуття. Міцний наш рід, жива у ньому пам’ять про минуле. Тож бережіть цю прекрасну, невичерпну скарбницю. У ній — розум, кмітливість, гумор, надія і світло завтрашьного дня. Хай у вас завжди живим вогником світяться обереги пам’яті! Завдяки вашому юному запалу сердець, любові до своїх дітей, шани до батьків, ви зробили таке чудове свято. Вірю, що спогади про нього зігріватимуть ваші душі у довгі зимові вечори».