Про таких, як вона, говорять: активістка, спортсменка і, просто, красуня. Не важко розгледіти у цій дівчині силу — результат постійних виснажливих тренувань. За бійцівським характером причаїлася тендітна і ненав’язлива жіночність, але це — лише поза борецьким килимом. На змаганнях вона — професійна спортсменка і найбільша гордість тренера Юрія Мірзабекяна. Днями Світлана Рижикова привезла додому чергову перемогу. Цього разу — гран-прі з міжнародних змагань у Литві, що проходили 9-11 січня.
В арсеналі 25-річної борчині вже є звання Майстра спорту України, членство у національній олімпійській збірній, перемоги у міжнародних турнірах та чемпіонатах. Тепер наша землячка ставить перед собою найбільш амбітну мету — стати учасницею Олімпійських ігор, що пройдуть у 2016-му році у бразильському Ріо-де-Жанейро.
«Вона ніколи не шукала легких шляхів», — розповів про вихованку тренер Юрій Мірзабекян. Згадує, як вперше побачив худу, наче сірник, 14-річну школярку біля класної дошки. Цього дня у 3-й школі проводили набір на тренування з вільної боротьби, а у Світлани саме був день народження. Очевидно, доля підготувала дівчині такий подарунок — можливість досягнути значних результатів у спорті, якщо… І вона не проігнорувала, обрала цей непростий шлях. Потім, разом із перемогами, були складні травми й операції, а також вмовляння близьких покинути спорт. Проте біль минав, травми виліковувалися, і вона знову виходила на килим.
Світлана закінчила Львівський державний університет фізичної культури, нині продовжує наполегливо тренуватися у Львові та відвідувати спортивні змагання у різних країнах світу. Під час зборів на олімпійських базах (у Конча-Заспі, Заросляку, раніше — ще й у Алушті, де тепер наші спортсмени позбавлені можливості тренуватися) навантаження зростає до трьох тренувань щодня. «Буду підтримувати Світлану на шляху до Олімпіади, — говорить тренер. — Адже задача професіоналів потрапити на Олімпійські ігри, тож попереду — важка робота».
Непросто виховати спортсмена-професіонала, котрий виїжджатиме на європейські, світові чемпіонати. Потрібно витратити близько десяти років, максимально вкладаючи сили і матеріальні засоби. Нині вільна боротьба у Новограді переживає такий собі «дівочий підйом» — призові місця часто привозять дівчата. Хоча багато хто погодиться, що це — важкий і не дівочий спорт. Медалі спортсменок від того стають ще ціннішими, а жіночу вільну боротьбу справедливо вважають видовищним видом спорту.