16 січня 2014 року регіонали з комуністами, пропрезидентська більшість у Верховній Раді проголосували за, так звані, диктаторські закони, які розв’язали руки правоохоронним органам арештовувати неугодних осіб тодішньому режимові.
Коротко нагадаємо про деякі з тих законів: більше п’яти машин у колоні не їхати, обмеження ЗМІ, арешт за порушення організації мітингу, арешт за допомогу протестам, не ходити в шоломах і масках, 15 діб — за встановлення намету, два роки — за груповий протест, покарання за збір інформації про міліцію, суддів та їхніх родичів тощо.
Після того, як Янукович підписав ці «драконівські» закони, опозиція закликала людей на чергове віче на Майдан Незалежності. Роздратовані черговим «подарунком» влади, українці почали з’їжджатися до столиці.
Гадаю, що варто пригадати основні події тих днів. Час минає, дещо призабувається. Однак ми повинні пам’ятати, щоб у майбутньому недопустити подібного.
19 січня відзначали Водохреща. Після віча обурені люди з Майдану Незалежності рушили до Верховної Ради. Та дорогу їм на Грушевського «беркутівці» перегородили автобусами.
Саме в цей день сталася серйозна сутичка протестувальників із силовиками: розхитування автобусів, перекидання їх і, зрештою, підпал. Горіли тоді і вантажні авто, на яких приїхали підрозділи внутрішніх військ.
«Беркутівці» кидали в майданівців шумові гранати. Лікарі-волонтери тоді запевняли, що проти протестувальників почали використовувати новий тип газу, що викликає більш серйозне отруєння.
А ще почали стріляти в людей гумовими кулями. І не тільки гумовими… Вперше були застосовані водомети, які заборонені ООН для використання при температурі нижче нуля.
Починалися жахи для українців. «Беркутівці» полювали і на журналістів. Цілилися людям в очі. Не один тоді позбувся органу зору…
А під вечір цього дня на Грушевського майданівці почали зводити барикади. Палали шини, вибухали суміші «Молотова», летіло каміння, феєрверки. На допомогу протестувальникам приходять кияни, старі і малі. Несли їжу, теплі речі, допомагали зривати бруківку…
Один із випадків. Журналіст цікавиться у дівчини, котра повстанцям носить бруківку:
— А ваші батьки знають, що ви на Майдані?
— Ні. Я сказала, що я у подруги.
Запитує в другої:
— А ваші батьки знають…
— А я — та подруга!..
Звертаються до бабусі, котра допомагає тримати мішок, у який насипали сніг для барикад:
— Вам страшно?
— Чого страшно?! Вже страшніше від Януковича нічого немає.
Тим часом у Маріїнському парку з’явилися «тітушки» (збірна назва найманців, кримінальних елементів, які використовувалися тодішньою українською владою для застосування фізичної сили на мітингах). Вони чинять звірства. Б’ють журналістів, майданівців. Хапають їх і «здають» правоохоронцям. А ті затриманих везуть до суду, де судді фабрикують на останніх справи.
У ці дні політологи запевняли, що всіма процесами в Україні заправляє Кремль. Його очільники роблять усе можливе, щоб розколоти Україну.
Наступного дня активісти майструють на Грушевського катапульту. Хлопці добре знали історію середньовіччя. А що робити? Воювати ж якось треба.
Активісти жартували: «Перекидатимемо «беркутівцям» макарони і котлети, щоб до нас добріші були».
Розповідали активісти:
— Вчора були здійснені три напади і стрілянина в бік медиків, постраждали наші лікарі. Коли волонтер із червоним хрестом на одязі надавав допомогу пораненому, то йому тричі вистрелили в спину.
— «Беркутівці» почали трощити вітрини. Далі вони кинули в приміщення декілька світло-шумових гранат і пустили сльозогінний газ, після чого медики змушені були тікати, залишивши там всі медикаменти.
Зайшовши у приміщення, боєць «Беркута» вистрілив у одного з працівників, який намагався вивести постраждалого. Спецпризначенець відкрив вогонь, незважаючи на те, що на медбратові була жилетка із символікою Червоного Хреста, і він показав своє посвідчення. Постраждалий розповів, що в нього стріляли навмисно: «Спочатку він цілився мені в обличчя, однак, опустивши зброю, вистрілив у ногу. Звичайно, вони потім можуть сказати, що це випадково, але він дивився мені в очі. Це було зроблено умисно».
Як прокоментував медбрат, «беркутівці» не зважають на гуманітарну та захисну діяльність Червоного Хреста і називають злочинцями всіх — і медиків, і пресу, і звичайний народ…
«Голос України» опублікував «драконівські» закони, які мають вступити в силу. Та протестувальників це не лякає. Не лякали і погрозливі «есемески», які масово почали надходити на мобільні телефони майданівців, на кшталт: «Ви помічені в масових заворушеннях, за що нестимете кримінальну відповідальність…».
От система «працювала»!
На Грушевського тривають бої. Психологічні. Мітигнувальники б’ють по металевих діжках, а «беркутівці» — по своїх щитах.
Почали зникати активісти.
22 січня. О восьмій ранку «беркутівці» атакували повстанців, безжально били їх кийками, ногами, кулаками (а Янукович у ці хвилини вітав українців із Днем Соборності України. «Солодив» словами: «… в основі нашої політики були і залишаються національні інтереси, геополітична зваженість та гуманістичні цінності, наша мета — справедливість, добробут, вільне життя у вільній країні…»).
Потім силовики відступили за лінію своїх автобусів.
Мітингувальники повернулися на свої позиції.
«Беркут» встиг розібрати одну з барикад.
Міліція через гучномовець закликає до спокою.
Силовики застосовують газ.
Багато поранених під час наступу. Не вистачає карет «швидких».
«Еспресо ТВ» повідомляє, що до «Зоряного» звозять автобуси з «тітушками» та «Беркутом».
Разом із тим з усіх областей країни до Києва в терміновому порядку звозять підрозділи міліції.
А на підмогу майданівцям з’їжджаються небайдужі з усіх куточків країни, найбільше — із Заходу.
Потерпілі люди бояться звертатися до державних лікарень, бо таких кладуть у спеціальні блоки, де на них уже чекає міліція.
З’явилися повідомлення про перших загиблих, чим шокували українців. Були вбиті вогнепальною зброєю Сергій Нігоян, вірмен за походженням, та Михайло Жизневський, білорус. Хоча опозиціонери запевняли, що вбитих уже десятки, мовляв, ніхто не знає чи живі ті, котрих «беркутівці» після наступу тягли за собою. Пізніше ходили чутки (а диму без вогню не буває!), що «тітушки» майданівців топили в Дніпрі, закопували в лісосмугах, спалювали у київських крематоріях, закріплених при кладовищах; не дарма сьогодні ще зниклими безвісти вважаються до двох сотень осіб, які брали участь у «заворушеннях» у ті дні.
Отже, вранішні сутички третього дня — протистояння євромайданівців із «Беркутом» — призвели до жертв у лавах мітингарів. Інформація про загибель людини надійшла зі штабу Майдану близько 4 години ранку. У заяві повідомлялося, що напередодні помер 22-річний учасник акцій протесту, котрий впав із колонади стадіону «Динамо». Під час штурму бійцями «Беркуту» двоє протестуючих залишилися на колонаді й упали на землю з 13-метрової висоти. Повідомлялося про дві смерті, однак пізніше у ЗМІ з’явилася інформація, що один із мітингарів перебуває у лікарні у тяжкому стані.
Другою жертвою сутичок на вулиці Грушевського став житель Дніпропетровської області Сергій Нігоян: 20-річний юнак загинув від вогнепальних поранень у шию і голову, інші джерела також повідомляли про 4 поранення. Медики намагалися врятувати хлопця, однак він помер, не прийшовши до тями.
Близько 9-ї години ранку стало відомо про загибель від вогнепальних поранень ще однієї особи. Генеральна прокуратура України повідомила про труп людини у приміщенні бібліотеки НАНУ: чоловік мав два поранення — у голову й груди. За фактом загибелі людей ГПУ порушила кримінальні справи.
Лікарі Майдану повідомили про смерть ще 2 активістів, котрим через масований наступ «беркутівців» вчасно не змогли надати допомогу. За словами координатора медичної служби Майдану Олега Мусія, 4 з 5 загиблих мітингарів померли від вогнепальних поранень: у тілах одного з них виявлена куля зі снайперської гвинтівки СВД, у іншого — куля від пістолета, можливо, «Макарова». У МВС категорично заперечують застосування вогнепальної зброї проти учасників Євромайдану.
Надвечір у лісі, де напередодні було знайдено викраденого активіста Ігоря Луценка, було виявлено два трупи зі слідами катувань. В одному із загиблих було впізнано викраденого разом із Луценком Юрія Вербицького. Щодо Вербицького, Луценко раніше повідомляв, що стан Вербицького може бути серйознішим, ніж його, оскільки з тим поводилися жорстокіше.
Загибель активістів Євромайдану не залишилася поза увагою міжнародної спільноти. Уряди держав Європейського союзу та США різко засудили застосування сили українськими правоохоронцями. У свою чергу прем’єр-міністр Микола Азаров заявив, що загиблі самі винні у власній смерті та звернувся з вимогою до МВС надати матеріальну допомогу постраждалим у сутичках… співробітникам відомства.
Це були перші жертви Революції гідності. Рівно рік тому. Вбивали майданівців підступно, зі схованок.
А далі вбивали уже не криючись. Вбивали, наче худобу. Але це буде дещо пізніше. І загиблих назвуть «Небесною сотнею».
Слава героям! Вічна їм пам’ять!