Ех-х! Базарчик! Яке тут на ньому розмаїття!
Помідори, огірочки, капуста свіжа-квашена, картопля, яблука, лимони, сир-сметана-молоко, мед-пиво… Ні, вино в пляшках. Виноградне. Домашнє!
А це що? Мариновані грибочки!
А тут? Цибуля, часник. Сало! Як же без нього-то! Цікаво, наше чи… А то купиш «заморське», покладеш у банку, а воно далі росте!..
Іду рядами. Народу-у-у… Ні, он бачу одну. В капелюшку. Приготувала пакетик, щоб помідорів свіжих вибрати.
Проте червонощока продавщиця аж буряковіє:
— Не лізьте!
— А це чому?
— Я сама накладу!
— А якщо там гнилий буде?
— Все одно не лізьте.
— Як хочете. Піду до інших. Де не кладуть, а дозволяють самим вибирати.
— Скатертиною дорога!
Наш сервіс. Наші невмирущі з минулого гарту торговці.

Рибу треба їсти. Особливо морську. В ній — Омега-3. Як кажуть вчені, ця кислота додає сірих речовин мозку. Щоб добре мислили. А думати треба.
Заходжу в рибний павільйон. А люду-у-у… Самі продавці. Ну, і я, звичайно.
І кожна господарка прилавка хоче, щоб я в неї рибину купив.
І як загелкотало! В кільце почали брати.
Ледь із павільйону вискочив.

А тут що за метушня з рейвахом?
Ага. Олію гребуть. І крупи. І цукор. І борошно…
Мабуть, тут дешевше відпускають.
Ехе-хе-хе. Ціни наші, ціни. Куди ви повзете?
Високо-високо згори кажуть, що винні у цьому спекулянти. Проте не кажуть, які саме.
А може, це штучки тих, хто ще вище? Ну, марсіян? Або сатурнян? Чи…

Згадав, що чай удома закінчився.
Ну, з чаями у нас також дива творяться. Мало того, що пачечки чайові «легшати» почали, і що в них там напаковано, а ось ціна-а! Ніби корінь женьшеню там. Так женьшень і той в аптеці дешевший.
Раніше скільки сортів чаю було? Може, до десятка набереться. А смак який був! Особливо отой одноіменний «Індійський». Із чорним слоником на жовтому фоні упаковки. І стовідсотково — 100 грамів. Були і менші — 50 грамів. Але точно наполовину дешевші.
А в люті дев’яності минулого століття, як ото дали світлу дорогу нашому бізнесу, так і понеслося. Ціна на чай та ж сама, а грами почали танути, наче сніг навесні Зі ста — на 90, 80, 70…
Те ж твориться і з крупами. З фасованими молочними продуктами. З олією. З милом. І т. д., і т. п. Все раптом забажало «худнути».
А є ще справжні диковинки з крупами-оліями: маса нетто — 920 грам! 840! 735!.. А ціна — що кілограм.
Наш бізнес!
До речі, про чаї. Тепер тих сортів, що чорт ногу в них зламає.
А якість? Не встиг у чашку засипати, а вода вже чорна. Випив ту рідину — і серце з грудей вилітає.
Треба на трави переходити. На малиново-вишнево-смородинові гілочки. Здоровіше буде. І дешевше. І гроші в гаманці примножаться.