Добрий день, редакція газети «Звягель»! Пише вам ветеран праці, пенсіонер. Сусід побудував між моєю і своєю земельною ділянкою суцільнометалевий, двохметровий паркан. Відстань між моїм будинком та парканом — 1 метр, через що в кімнатах постійно темно. Мирним шляхом це питання вирішити не вдалося. Що мені можна зробити в цій ситуації? Чи існують будівельні норми, які обмежують висоту паркану?

На запитання відповідає начальник юридичного відділу газети «Звягель» Геннадій ФРЕГЕР:
На даний час загальнодержавного нормативного акта, який би врегульовував питання зведення парканів не існує. При цьому питання забудови територій регулюється ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».
У відповідності до п.3.19 ДБН 360-92, площа території, яку відводять під садибну забудову, повинна забезпечити розміщення обсягів будівництва і формування планувальних одиниць у погодженні з планувальною структурою міста і системою громадських центрів.
Район садибної забудови може бути сформований окремими житловими чи блокованими будинками з присадибними (приквартирними) ділянками з господарськими будівлями або без них. Забудова цих районів не повинна перевищувати 4-х поверхів. Поверховість забудови, граничні розміри житлових будинків, площа забудови, вимоги до господарських будівель, їх складу, огорожі ділянок, благоустрою території встановлюються місцевими правилами забудови, в залежності від розміру ділянок, умов інженерного обладнання, інсоляції будинків та територій, інших нормативних вимог, регіональних традицій.
Гранична площа земельних ділянок, які надаються громадянам для житлового будівництва, встановлюється відповідними місцевими органами державної виконавчої влади або місцевого самоврядування, відповідно до земельного законодавства.
В умовах забудови, що склалася, присадибна ділянка може бути збережена в існуючих розмірах, якщо це не перешкоджає вдосконаленню планувальної структури населеного пункту. До площі садибної ділянки включається площа забудови житлових будинків, господарських будівель.
Ширину садиби по фронту вулиці слід приймати, залежно від планувальної структури району, рельєфу місцевості, типів житлових будинків, господарських будівель і гаражів, з урахуванням забезпечення компактності садибної забудови і дотримання нормативних розривів між будівлями.
Житлові будинки на присадибних ділянках треба розміщувати, відповідно до проекту забудови району із встановленим відступом від червоних ліній.
Огорожа присадибних ділянок не повинна виступати за червону лінію вулиці.
Згідно з п.3.25 ДБН 360-92, протипожежні розриви між будинками або окремо розташованими господарськими будівлями, відповідно до ступеня їх вогнестійкості, а також віддаленість ємкостей горючої рідини на присадибній ділянці (при опаленні будинків рідким паливом) слід приймати, відповідно до протипожежних вимог.
Розташування і орієнтація житлових та громадських будинків повинні здійснюватись з урахуванням забезпечення нормативної тривалості інсоляції та норм освітленості, відповідно до «Санітарних норм і правил забезпечення інсоляцією будівель і територій житлової забудови» та СНIП II-4-79 «Природне і штучне освітлення» як у будинках, що будуються, так і в сусідніх житлових і громадських будинках.
Для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни треба приймати не менше 1,0 м. При цьому повинно бути забезпечене влаштування необхідних інженерно-технічних заходів, що запобігатимуть стіканню атмосферних опадів із покрівель та карнизів будівель на територію суміжних ділянок.
Держбудом України надані роз’яснення, які стосуються п.3.19 Державних будівельних норм 360-92, у відповідності до якого поверховість забудови, граничні розміри житлових будинків, площа забудови, вимоги до господарських будівель, їх складу, огорожі ділянок, благоустрою території встановлюються місцевими правилами забудови. Розроблення таких правил та їх затвердження здійснюється, відповідно до норм законів «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про планування і забудову територій».
У разі, якщо через відсутність таких правил, питання огорожі ділянок залишається неврегульованим, внаслідок чого можуть виникати конфлікти з питання влаштування парканів, їх конструкцій, наслідків будівництва (затінення та ін.), для розв’язання конкретної ситуації можуть застосовуватись також положення Земельного кодексу України, стаття 103 якого «Зміст добросусідства» зобов’язує власників та користувачів земельних ділянок обирати такі способи їх використання, за яких власникам, користувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (у тому числі затінення ділянки). Згідно з п. 3 згаданої статті, власники та землекористувачі земельних ділянок зобов’язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них. Серед таких прав є право на забудову, отже, й на користування спорудженою будівлею у відповідності до санітарних норм.
Відповідно до ст.108 Земельного кодексу України, у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, каналом, стіною, парканом або іншою спорудою, то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів.
Власники сусідніх земельних ділянок можуть користуватися межовими спорудами спільно за домовленістю між ними. Витрати на утримання споруди в належному стані сусіди несуть у рівних частинах. До того часу, поки один із сусідів зацікавлений у подальшому існуванні спільної межової споруди, вона не може бути ліквідована або змінена без його згоди.
Відповідно до ст.158 Земельного кодексу, вирішення земельних спорів щодо додержання громадянами правил добросусідства в межах населених пунктів покладається на відповідні органи місцевого самоврядування, а в разі незгоди громадян з такими рішеннями, — вирішуються судом.