Син Юрко вже биту годину невгамовно гасає кімнатою. Аби якось малого втихомирити, батько вирішив його полякати:
— Ось зараз прийде бабай, посадить тебе у мішок і забере з собою!
— Бабай? — замислено спитало мале чадо і встромило пальця до ротика.
— Бабай, бабай!
— А хто це?
— Чудовисько неписане! Ух!
— І со, в місок посадить?
— У темний-темний!
— І куди він мене понесе?
— У ліс! Дрімучий-дрімучий!
— І со ми там будемо лобить?
— Він тебе там з’їсть!
Малий зайшовся сміхом.
— Н-да-а, — безнадійно крутнув головою батько. — Не бере. Сучасні мультики…
І батько занервував. Починався футбол. На поле вже вийшли команди. «Шахтар» і «Баварія».
А синок смикає батька за рукав сорочки:
— Тату, а на кого бабай схозий?
— На кого? — той напружив пам’ять. — На дракона!
— Длакона?
— Навіть ще гірше!
— А со гірсе?
— Юрчику, йди пострибай по кімнатці. Ти ж хочеш пострибати, еге?
— Хоцю.
— То йди. Я дозволяю.
— А бабай?
— Що — бабай?!
— Бабай прийде, а я глаюся?
— Та не прийде той бабай!
— Цого не прийде?!
— Його забрав у мішок інший бабай! Більший!
— Більсий?
— Еге, більший! Йди вже.
— А більсий, він який?
— Ууууууум-ми-ми-м…
Почалися перші хвилини тайму. Батько прикипів до екрану телевізора.
Та ліпше б не дивився. Гравець «Шахтаря» Кучер порушив правила гри і його вилучили з поля. Після чого «баварці» успішно реалізували пенальті.
Батько пригнічено мовив:
— Це — катастрофа. Вони наших просто розтрощать.
Синок деякий час стежив за батьковою поведінкою, котрого після третього гола в наші ворота заціпило.
Та Юрко не дав батьку заглиблюватись у транс:
— Тату.
— Що, синку?
— Тобі недобле?
— Ой, як же ж мені недобре.
— А цього? Ти злякався бабая?
Черговий гол. І знову — нашим.
Батько схопився за голову:
— Знову заби-и-ли-и! Мон-стри-и! Бабаї!
Синок учепився за слово:
— Де, тату, бабаї?
— Он по полю бі-га-ють. У рябих футбол-ка-ах.
Юрко хмикнув:
— А вони зовсім не стласні.
— Ще й які стласні! — батько й не помітив, як почав повторювати синові слова.
Юрко від цього голосно почав сміятися.
В цю мить «Шахтарю» знову забили.
Батько заревів:
— Шостий, шостий заклепали!
До кімнати ввійшла дружина.
— На тобі, Ромцю, лиця немає.
— Галино, люба, забери сина. І розкажи йому, хто такий бабай.
— А я знаю, хто він такий! І до чоту тут бабай? А, футбол. Було б за що переживати, — пробурмотіла дружина і забрала із собою сина.
Та це вже не рятувало ситуації. Майже всі «шахтарівці» розслабилися і чекали на закінчення другого тайму. Розгром був цілковитий. «Сухий». Коли ж забили останній, сьомий гол, Роман знеможено відкинувся на спинку крісла.
А з кімнати доносилося:
— Бабай, Юрчику, це… це… це…
— Ти не знаєсь, мамо? А тато казав, сцо бабай бігає в телєвізолі.
— Тато казав?! Ну, якщо тато казав, то ти йди до нього і нехай він тобі покаже того бабая.
— Уля-аааа! Тату! Тату! Покази бабая!...