Є такі люди, котрі випромінюють позитив. Спілкування з ними — наче цікава подорож, сповнена несподіваних нових відкриттів. Починаєш з такими говорити — і хочеться одразу усе розповісти, поділитися, спитати поради. Бо десь підсвідомо відчуваєш, що ця людина здатна зарадити у проблемах чи допомогти знайти вихід. Уявляєте, як вам пощастило, коли ця людина — ще й фахівець-психолог! До того ж, не зі стандартними підходами до роботи, як вчили професори у ВНЗі, а з власним неординарним сприйняттям своєї професійної місії. Принаймні, таке враження складається від спілкування з психологом-арттерапевтом Таїсією Васильчук. Її помічники — олівці, пластилін, нитки, ляльки-мотанки та казки. І нехай не лякають вас розумні слова на кшталт «тренінги» — вона не стане випитувати у вас про ваші проблеми. Натомість діткам запропонує погратися або стати казковими персонажами, а дорослим — змайструвати щось своїми руками чи намалювати. Ось тоді й розпочнеться найцікавіше…
— Таїсо, найперша ваша особливість сьогодні — що працюєте з сім’ями військовослужбовців АТО, а вони, поза сумнівом, потребують психологічної підтримки. Наскільки великим є нині попит на це?
— Попит значний, але дуже мало спеціалістів, здатних таку допомогу надати. Я проводжу ці консультації безкоштовно, і вже маю певні напрацювання. Власне, зайнятися цим видом діяльності мене спонукала історія подруги, у котрої чоловік в АТО. Вона, як й інші дружини наших військових, з цього приводу вже довгий час постійно переживає. Тому виникла ідея підтримати цих людей. Начальник Будинку офіцерів Юрій Андрійович Краснобокий посприяв мені у наданні приміщення для тренінгів. Декілька занять вже відбулося — для дружин військовослужбовців та їх дітей. До речі, у нас є пропозиції щодо співпраці від психологів із-за кордону, де є досвід спілкування з учасниками бойових дій.
— Люди по-різному йдуть на контакт із психологом, особливо — у складних особистих ситуаціях. Які у вас є секрети у подоланні цього бар’єру у спілкуванні?
— Мої основні методи — арттерапія та казкотерапія: малювання, ліплення, майстрування, ігри тощо. Ніхто не буде оцінювати ваш малюнок чи виріб, але вони розкажуть про вас набагато більше, ніж ви самі. Робота з кольорами і матеріалами корегує настрій людини, її поведінку і світосприйняття. Від психолога залежить, наскільки вправно вдасться виявити емоції, почуття чи страхи і спрямувати їх у потрібне русло.
— Доводилося чути позитивні відгуки жінок, котрі відвідали ваші тренінги. Які зміни з ними відбулися?
— Жінки дуже тісно енергетично пов’язані з чоловіками. Коли чоловіки телефонували дружинам і розповідали про жахи війни, в яких вони опинилися, жінки не знаходили собі місця вдома, не знаючи, як справитися з негативними емоціями та хвилюваннями. Основне завдання, яке я перед ними поставила, — це навчитися гармонізувати себе, спрямовувати свою енергетику на захист чоловіків. Коли дружина спокійна і врівноважена, то чоловік це відчуває, відбувається обмін на енергетичному полі, воно міцнішає. А ще енергетика захищає, тому навчаю дружин створювати енергетичний захист для своїх чоловіків, дітей, рідних. І це діє. У одній із ситуацій дружина таким чином врятувала свого чоловіка: під час обстрілу в зоні АТО десять побратимів загинули на його очах, а він був лише поранений. Дуже важливо навчити жінок не виплескувати свої страхи та переживання на дітей, бо вони теж зараз нерідко від цього страждають.
— Окрім молитви, віри у краще, українці здавна шанували обереги. Тому ви у своїй практиці звертаєтеся до виготовлення ляльок-мотанок?
— Не лише до цієї техніки звертаємося. Так, ми робимо одразу пару ляльок, що символізують чоловіка і дружину та є сімейним оберегом, тому вони зв’язані однією ниткою. З цих виробів можна зробити висновок, які стосунки у сім’ї, чого люди потребують, що відчувають… Такі обереги ми робили з дружинами військовослужбовців, а потім відправляли їх у зону АТО. Ті воїни, котрі у ці обереги вірять, вже не раз розповідали, як рятувалися завдяки їх силі. Так само відчутно на енергетичному рівні, якщо людина мотанку викинула або не сприймає її взагалі...
— А малюнки як допомагають побороти тривоги?
— Наприклад, є техніка «Країна почуттів». Це коли з себе «вимальовуєш» емоції, що містяться у тебе всередині. За допомогою фарб і спеціальних психологічних прийомів люди на зовсім чорному тлі починають малювати кольорові водоспади, змінюючи на краще свій емоційний стан. Відбувається емоційна трансформація: мовляв, не все так погано і може бути значно краще! Ці малюнки ми теж відсилали на війну, іноді вони допомагали сказати рідній людині значно більше, аніж слова. Головне — ділитися позитивом, а не навпаки. Я так і навчаю людей: частіше уявляти себе сонечком, яке промінчиками ділиться з оточуючими. Також дуже важливо знати, як наповнюватися енергією, яку віддаєш. Інакше людина відчуватиме моральне спустошення і їй бракуватиме сил, щоб заряджати тих, хто цього потребує.
— Які ще незвичні техніки використовуєте у роботі?
— «Плетення мандали» — з різнокольорових ниток людина виплітає різні фігури, які розповідають про її психоемоційний стан. Це плетення теж використовується як оберіг для людини та допомагає корегувати її настрій. Можна зробити артколлаж — людина переносить свої бажання на папір та визначає методи досягнення цілей. Щоразу після таких занять люди говорять, що відчувають себе значно гармонійніше. Тому не треба боятися, що під час тренінгів вас будуть повчати чи щось випитувати. Зазвичай люди у процесі занять перестають бути закритими. Часом жінки плачуть, і я кажу їм, що не слід стримувати у собі ці емоції. Тому плачемо, витираємо сльози, знову плачемо і… вчимося долати проблеми.
— У вас багато ідей, якщо вони будуть втілені, то стануть ноу-хау для міста. Адже в основі гуртків — чимало оригінальних ідей і назв: «Маленька панянка», «Шлях до себе», «Чомусики», «В гостях у казки», «Життєві сценарії та їх корекція», «Абетка сімейного життя», «Підготовка молоді до шлюбу». Звідки такі цікаві ідеї і як збираєтеся їх реалізувати?
— Ці гуртки ми маємо на меті організувати у Будинку офіцерів — у вигляді арт-терапевтичної студії розвитку для дітей та дорослих. Зокрема, для того, щоб налагодити батьківське спілкування з дітьми, покращити клімат у сім’ях, які цього потребують, чи допомогти людині виявити свої здібності і розкрити їх. Плануємо відкрити студію «Школа майбутнього першокласника». Я багато працюю з дітьми у школах, і, знаєте, що виявляється? Те, що нерідко першокласники психологічно зовсім не готові до школи. Вони — чудові діти, які уміють читати чи писати, але при цьому не готові відчувати себе у колективі! Звідси — невіра у себе, страхи, неприйняття себе у соціумі, що так часто потім зустрічається у дорослих людей. Тому не слід обмежувати дітей — у них набагато більший енергетичний запас, а дорослі мають цьому вчитися. Ми ж часто визначаємо те, ким бути нашим дітям, диктуємо їм поведінку, затискаємо у певні рамки. Це негативно впливає на успішність і самореалізацію людей. Так само, як і непідготовленість до шлюбу — з цього приводу теж дуже важливими є поради психолога. Мені нещодавно зателефонувала дівчинка з другого класу і сказала, що хоче записатися на гурток… з підготовки молоді до шлюбу! Я попросила її спершу спитати у батьків, чи вони не проти, а з іншого боку: хіба така завчасна підготовка здатна негативно вплинути на формування дівчинки як майбутньої жінки?
— Цікаво, що на ваших тренінгах діти можуть бути присутніми по дві години і не втрачати уваги. У чому секрет, адже відомо, що настільки довго дитячу увагу рідко вдається сконцентрувати?
— Ми постійно змінюємо види нашої діяльності, за допомогою різних технік. Скажімо, навіть, привітатися можна цікаво: стаємо у коло і торкаємося один одного пальчиками. У цей час прошу дітей уявити, що вони — це квітки, або духмяна травичка, або сонячне небо. Уявити і поділитися цими емоціями з тими, хто поряд. Бувають і незвичайні випадки. Наприклад, коли я зайшла в клас і представилася психологом, то один хлопчик почав плакати. Виявилося, що йому тато сказав, що він — не псих, і йому психолог не потрібен… Бачили би ви, як світилися очі у цієї дитини після наших занять. Часто буває, що доводиться працювати з конфліктними дітьми, вирішувати проблеми спілкування між однокласниками. І завжди приємно бачити зміни на краще у їх поведінці. А ще ми вчимося пізнавати світ через казку. Я завжди дітям кажу: «Автор ось такий сюжет придумав, але кожен з вас — це автор власної казки».
— Чи є універсальна порада психолога, як покращити свій настрій?
— Універсальної поради немає, але гарний настрій — це як флешка, яку ви вмикаєте у комп’ютер. Так само не забувайте щоранку «завантажувати» себе гарними емоціями, і вони обов’язково до вас повертатимуться, а ще — радуватимуть оточуючих.
— Що ж, Таїсо, дякую за цікаву розмову.
— І вам дякую. Якщо когось зацікавила наша розмова, — телефонуйте: 063-174-62-25, 067-594-78-00.