Є речі, без яких уявити те чи інше місто неможливо. Так наш Новоград-Волинський не можна уявити без хореографічного ансамблю «Веселка». Він є окрасою усіх міських свят, а також представляє Новоград далеко за його межами. Сьогодні здається, що цей дивовижний колектив існував завжди, адже став уже для всіх улюбленим та рідним. Про будні та свята, труднощі та проблеми, навики та шлях до перемоги розповідає художній керівник ансамблю Катерина Георгіївна Рудакова.
— Розкажіть декілька слів про ансамбль: його історію, специфіку та репертуар?
— Спочатку це була просто група, яку, приїхавши з Житомира на практику, створила моя мама. Заснований він у 1974 році Н.Д.Косіщевою (Гончарук). Це — перший дитячий колектив у місті, а також перший з області, хто отримав звання народного. Сама назва «Веселка» — ідея дітей, адже і костюми, і репертуар різноманітний, як багатство кольорів у веселки. Що стосується вікової категорії, то тут займаються дітки з 4-х років і до закінчення школи.
— Як склався ваш шлях, як художнього керівника?
— Я виросла у цьому колективі. Зараз продовжую справу мами. Тут працюю 21 рік, з них 15 — художній керівник. Правду кажучи, мені було неймовірно складно втримати статус, який здобула моя мама разом із колективом. У мене не було ще достатньо досвіду, але потрібно було одразу втриматися на плаву. Моя мама дала мені гарні напутні слова, щоб я ставила собі планку і прагнула до неї. Щоб чогось досягти, потрібно долати перешкоди.
— Як відбуваються пошуки талановитих дітей? Чи шкода прощатися з випускниками?
— Дітей приводять батьки, після якогось часу можна зрозуміти, чи має дитина не лише талант, а й прагнення танцювати і чогось навчитися. Хореографія — це тяжка і велика праця, не всі витримують, адже постійно потрібно працювати над собою. Прощатися з випускниками, звісно, тяжко, адже ти у них вклав багато сил. Також ми всі стаємо однією великою родиною, коли хтось йде, — сумно.

— А які вимоги до колективу? Як виглядають будні «Веселки»?
— Ми займаємося тричі на тиждень. Та коли попереду конкурс чи фестиваль, то часу на відпочинок майже не залишається. Інколи діти не мають навіть вихідних. Для мене головне, щоб вони любили те, чим займаються, кожного дня удосконалювалися та працювали над собою. Вихованці постійно в чомусь задіяні: тренування, підтанцьовки, спектаклі. Коли вони не сидять на місці, то чомусь вчаться. Моя дочка також танцювала в ансамблі і питала мене: «Мамо, а чому діти гуляють кожного дня, а я лише один раз на тиждень?» Вже зараз вона, як і інші випускники, розуміють чому. Завдяки наполегливій праці, діти вчаться правильно розподіляти свій час.
— Який репертуар у вашого ансамблю? Чим він відрізняється від інших?
— Взагалі у нас багато стилів. Та на конкурсах ми представляємо такі номери, за основу яких беремо фольклор Полісся. В області нас знають як один із найкращих колективів. Глядачі завжди добре зустрічають. Наша візитівка — це колядки. Коли «Веселка» виходить на сцену, — зал завмирає. Наші роботи та костюми відрізняються від інших. Новий номер ансамблю «Звягельські трендички» — за нього ми вже маємо «Гран-прі» та перші місця.

— У яких конкурсах вам вже доводилося брати участь? Які нагороди вже маєте?
— Перший поштовх — фестиваль «ART TALENT FEST» у Києві, який організував Г.Чапкіс. Там було багато різних колективів, журі оцінило наш ансамбль — ми стали дипломантами. Також ми беремо участь у майже всіх обласних конкурсах, повертаємося з нагородами. Виступали у Луцьку на «Твій шанс» та «Шанс року», де у журі були В.Яма та Д.Коляденко. Важливим для нас є участь у місцевому святі хореографії, адже це своєрідна посвята пам’яті художньому керівникові. Нагород у нас багато. Назву ті, які отримали за цей рік: гран-прі у фестивалі «Візерунки талантів-2015», гран-прі у вокально-хореографічному фестивалі «Червона калина», диплом за участь у фестивалі хореографії «Мистецькі ворота», диплом за конкурс «Зимова казка-2015» всеукраїнського фестивалю «Квітка надій», диплом за участь у хореографічному фестивалі «Мрії Надії».
— Чи є на сьогоднішній час у «Веселки» якісь проблеми?
— У нас — чудовий колектив, чудові батьки, які самостійно фінансують поїздки, конкурси, костюми. Та наш зал потребує ремонту, а батьки і так стараються. Гадаю, що колектив заслужив, щоб знайшовся меценат, який допоможе вирішити цю проблему. А так, велика подяка батькам дітей. Всі ці досягнення — завдяки їм, а сама б я нічого не зробила.
— Поділіться своїми планами на майбутнє.
— Ми хочемо глобальних поїздок. Нас стримує фінансова сторона, адже не всі поїздки можемо оплатити самостійно. Нам пропонували поїхати за кордон, знову ж таки — не маємо змоги.
— Дякую вам за відповіді. Нових перемог та вирішення проблем!