Дід-вдівець шукає пару,
До куми фліртує,
Миє їй машину-кару,
Як наймит слугує,
Город й садок обробляє,
Прищепив їй дичку,
А кума лиш дозволяє…
Цілувати в щічку.
Від такого спілкування
У діда зітхання:
— Коли, кумцю, подаруєш
Ти мені кохання?
Маю, діду, іншу вдачу,
Що так красить жінку,
Зараз тобі розтлумачу
Свою поведінку:
За кавалок ковбаси —
Я лише — цілую!
Як три пенсії даси, —
Любов гарантую!


Не гнівайся, чоловіче, що збудила рано,
Добре бачу і сама, що тобі погано.
Та й чекає у господі на тебе робота:
Нарубаєш дровцят, любий, полагодиш плота.
І в якого це Сірка ти позичив очі,
Прийшов з кафе, як парубок, в три години ночі.
І нічого не придумуй, давай, зміни тему,
Навіть в Раді не рішають до ранку проблему.
Знаю, що ви говорили про Меркель й Обаму,
Про Путіна, Азарова, ще й про мою маму.
Щось ховати став від мене ти свою зарплату,
Я ж від тебе не ховаю сокиру й лопату.
Не ховаю я від тебе граблі, косу й вила,
Бо ти мені у роботі гарний, любий, милий.
А слив’янку, навпаки, як не заховаю,
То ти її нюхом чуєш, миттю відшукаєш.
Тобі давно на митниці пора працювати,
Будеш з рябком контрабанду, коханий, шукати.
Якщо добре попрацюєш, — скажу тобі в вічі:
— Збільшиться бюджет державний, принаймні, удвічі.
Будеш ти Людина року, дадуть нагороду
І робота для душі, й користь для народу.
Якби всі в країні нашій чесно працювали, —
Україна у ЄС кредиту не брала б.
Дорогі чоловіки, ми вас всі шануєм,
Кохаємо і трішечки над вами жартуєм.
І чекають на вас рідні у кожній родині
Матері, дружини, діти.
Слава Україні!