Добрий день, редакція газети «Звягель»! Я проживаю в будинку, який оформлений на мою маму, котра проживає в іншому місті. Враховуючи подорожчання комунальних послуг, звернулась за оформленням субсидії. Але в мене не прийняли документи та сказали, що я повинна оформити договір оренди квартири із власною матір’ю. Але, оформивши даний договір, моя мати повинна буде сплачувати податки, але не отримуватиме доходу. Чи існує ще якийсь договір, яким можна передати квартиру безкоштовно в оренду.

На запитання відповідає начальник юридичного відділу газети «Звягель» Геннадій ФРЕГЕР:
За договором найму (оренди) житла одна сторона — власник житла (наймодавець) — передає або зобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Тобто, договір оренди обов’язково є платним, а, отже, орендодавець отримує дохід та повинен сплатити податок.
Договір безоплатного користування житлом — це угода, в силу якої одна сторона зобов’язується передати або передає житлове приміщення в безоплатне користування іншій стороні, а остання, після закінчення терміну дії договору, зобов’язана повернути його. Договір безоплатного користування житлом може бути як самостійним, так і похідним від договору найму.
У цивільному праві договір безоплатного користування має й другу назву — позичка.
Ціль договору позички житла — забезпечити надання житлової площі в тимчасове безоплатне користування.
Суб’єкти договору безоплатного користування — позичкодавець і позичкоодержувач. Позичкодавець — це особа, яка надає житло у користування. Ним виступає власник житлового помешкання або особа, уповноважена законом чи власником на це. Так, наприклад, ст.98 ЖК України передбачає, що наймачі житлового приміщення і проживаючі разом із ним члени їх сімей можуть, за взаємною згодою, укладати договір позички житла.
Громадянин, який бере участь у цьому договорі в якості позичкодавця, повинен мати дієздатність, оскільки передача в безоплатне користування майна підопічних не припускається навіть за згодою опікунів.
Юридичні особи можуть бути позичкодавцями, якщо виконання таких функцій не протирічить меті їх створення. Наприклад, власник будинку надає своїм працівникам у безоплатне користування квартири.
Позичкоодержувач — це особа, яка одержує житлове помешкання у безоплатне користування. У якості позичкоодержувача може виступати фізична особа. У тому випадку, коли договір позички житла укладається із наймачем, то позикоодержувач називається тимчасовим мешканцем.
Предмет договору безоплатного користування — житлове приміщення, що відповідає вимогам, поставленим житловим законодавством. Коли договір позички укладається на термін, більший, ніж півтора місяці, житлова площа повинна бути не менше рівня забезпеченості громадян житловою площею в даному населеному пункті.
Термін може бути визначеним у самому договорі позички. У випадку продовження користування майном після закінчення строку договору і при відсутності заперечень із боку позичкодавця, він вважається відновленим на певний строк, тому кожна зі сторін має право у будь-який час відмовитися від договору, попередивши про це іншу сторону за один місяць.
Якщо договір позички укладено без терміну, то він вважається здійсненим на невизначений строк, і кожна зі сторін управі відмовитися від договору в будь-який час, попередивши про це в письмовій формі іншу сторону за три місяці. У випадку із тимчасовими мешканцями наймач і повнолітні члени його сім’ї можуть у будь-який час зажадати, щоб він звільнив помешкання і вправі виселити його в судовому порядку. Лише такі тимчасові мешканці, як піклувальники та опікуни, котрі поселились до своїх підопічних, виселяються після припинення опіки або піклування.
Договір позички підпорядковується загальним правилам ЦК про форму правочинів. Поряд із загальними вимогами до форми договору безоплатного користування застосовуються і спеціальні правила. Так, відносини щодо передачі майна в безоплатне користування, що виникають між громадянами, повинні бути письмово оформлені, якщо вони укладаються на термін більше одного року. Письмова форма необхідна і при позичці, де одним з учасників виступає юридична особа.
При недотриманні вимоги про письмову форму сторони не вправі у випадку суперечки посилатися на підтвердження існування договору на покази свідків, але можуть надавати інші докази.
Договір безоплатного користування майном, відповідно до ст.330 ЦК, укладений без означення терміну, може бути розірваний за вимогою особи, до якої перейшло право власності на це майно.
На відміну від позичкодавця позичкоодержувач несе обов’язки, що залишаються тими самими, незалежно від реальності чи консенсуальності позички, односторонності чи взаємності.
Він зобов’язаний:

• використовувати отримане житло за його цільовим призначенням і відповідно до договору. Порушення цього обов’язку надає право позичкодавцю розірвати договір достроково і зажадати майно з відшкодуванням йому збитків, які виникли;


• підтримувати отримане майно в справному стані, нести витрати щодо його утримання, якщо інше не встановлено договором, робити поточний ремонт;


• відповідати за знищення з його вини або пошкодження житла;


• по закінченню терміну договору, а якщо договір укладено без вказівки терміну, то в межах установленого пільгового періоду з моменту висловлення позичкодавцем вимоги, повернути майно в збереженому стані. При оцінці виконання цього обов’язку природний знос, обумовлений нормальним використанням житла, до уваги не береться.

Договір позички житлового приміщення може бути припинено внаслідок таких підстав:

• закінченні строку договору безоплатного користування житлом;


• припиненні договору найму, якщо позичка є похідною від найму;


• вимоги наймача і повнолітніх членів його сім’ї;


• використання житла не у відповідності до його призначення або до договору;


• навмисному або з необережності пошкодженні житла;


• передачі без дозволу позичкодавця іншій особі житлового приміщення у користування;


• за вимогою власника, до якого перейшло житлове помешкання, якщо договір позички укладено без зазначення терміну його дії;


• смерті сторони договору позички або припинення юридичної особи.

Припинення договору безоплатного користування передбачає виселення позичкоодержувача. У разі незгоди останнього виселитися добровільно, він підлягає виселенню у судовому порядку без надання іншого житла.