МИ — НЕОДНАКОВІ СОЛДАТИ
Повзе між нами вранішній туман.
Однаково не хочеться вмирати,
Однаково страждаємо від ран,
Але ми — неоднакові солдати.

Я — мир та спокій рідної землі,
За мною Україна — моя мати.
А ти на сатанинські став граблі.
Ми — зовсім неоднакові солдати.

Я зараз у своєї ковилі,
За мною — наші села, наші хати.
А ти, я знаю, очі щуриш злі,
Шукаючи мене в приціл гармати.

Стеблини коливаються мої,
За мною — мої діти, жінка, мати.
А ти — снаряд на мене у стволі…
Ми — зовсім неоднакові солдати.

---

ДУША КИШЕНЬКОВА
Допоки кишені грабують країну —
Прості українці життя віддають
За землю свою, за свою Батьківщину,
Зі зброєю сплять і в окопах живуть.

Допоки кишені свій простір будують
За вижаті з бідного люду гроші,
Не буде поваги до влади й до суду
У жодному серці, у жодній душі.

Повніє кишеня, а ниточка рветься,
Ота, що до Бога канатом була.
Душа кишенькова не знає, здається,
Що втратила більше, аніж здобула…