Звягельчанин виголосив промову в боснійському Межигір’ї

Звягельчанин виголосив промову в боснійському Межигір’ї

Літо — час на відпустки, на відпочинок і на пошук самого себе у Богові. Цього літа я отримав гарну пропозицію від моїх друзів поїхати у паломництво до Межигір’я, що в Боснії та Герцеговині, де проходила міжнародна зустріч людей з інвалідністю. На цю зустріч з’їхалося більш як 1700 чоловік із багатьох країн.
Дякуючи сестрі Терезі з Межигір’я та Віктору Олександру, я зміг узяти з собою свою сім’ю та декількох людей з інвалідністю з Житомира і Новограда-Волинського. Поїздка видалася довгою та виснажливою, але всі мали велике бажання туди дістатися, адже це місце дуже відоме своєю незвичайністю. Увесь католицький світ твердить, що там з’являється Марія, мати Ісуса Христа. Ось вже 34 роки Вона приходить та спілкується з візіонерами, передаючи свої повідомлення всьому світу.
Багато людей не вірять у це, думають, що це обман чи витівки сатани, щоб відвести людей від Господа. Чому вони так гадають? Може, тому, що Марія вчить молитися Розарій, або деякі люди не знають Писання, починають весь час молитися до Марії, шукаючи Її замість Господа, бо бояться прийти до Ісуса, через свою гріховність. Чи вірив я в присутність Марії в Межигір’ї? Я — віруюча людина, яка мала справу з вивченням Біблії, логіки та філософії, сам пишу книжку на богословсько-філософські теми, тому, перед тим, як у щось повірити, я повинен мати в цьому раціональну логіку, а найперша логіка у тому, що Господь все може. Він — самодостатній і робить те, що хоче. Так, у мене теж є деякі питання щодо цього з’явлення, але чим більше я там буваю, тим упевнююся в тому, що це місце особливе.
10 червня я вдруге поїхав у Межигір’я. Із кожним разом я їду туди, сподіваючись побачити Ісуса чи Марію, дуже прагну з Ними поговорити та зцілитися. З волі Божої я маю змогу туди поїхати, але ніхто мені там не з’являється. Господь благий і добрий до мене, Він мав для мене завдання, і кожного разу Господь мені там щось показує. Цього разу, крім того, що я мав змогу повезти туди свою групу з Житомирської області, мені випала честь перед багатьма людьми з різних країн виголосити коротку промову на тему «інвалідність і суспільство» та дати маленьке свідчення про те, чому я приїхав до Межигір’я.
Що я там узяв для себе? Що я там побачив особливого? Найбільше мені запам’ятався один випадок, що трапився майже на моїх очах, за півсотні метрів від мене. У цей час проходила у храмі служба, раптом якийсь голос почав кричати на польській мові. Я обернувся і побачив, як один чоловік почав біснуватися. Багато слів, які говорили біси, я не почув, але дуже чітко прозвучали такі слова: «Ми не вийдемо звідси, ми ненавидимо Межигір’я, ненавидимо Марію». Друге, що на мене справило враження, — покаяння родини мусульман і прийняття християнства після зцілення хворого сина. У цьому місці є багато речей, які неможливо пояснити наукою: зцілення, явлення померлих святих живим людям тощо. Там багато моляться, дуже відчувається духовна, Божа сила.
Після Межигір’я ми поїхали на один день на Адріатичне море до Хорватії. Казкове місце — гори, море, хвойні дерева — показало нам велич творчості нашого Господа Бога. Натхненність та бажання працювати далі на Божій ниві благополучно привели всіх до своїх рідних домівок.
О.ГОНГАЛЬСЬКИЙ, голова Новоград-Волинського міського благодійного фонду соціального захисту молодих інвалідів