15 серпня цього року в Києві відбувся перший етап І-го Всеукраїнського з’їзду політичної партії «Громада і Закон».
За 5 років своєї діяльності однойменне громадянське об’єднання переросло у політичну партію з 200 відокремленими підрозділами у всіх областях України, нараховуючи понад 65 тисяч осіб, у тому числі — на Житомирщині. І нещодавно реєстраційною службою Новоград-Волинського МРУЮ зареєстровано, за №214/579, Новоград-Волинську партійну організацію політичної партії «Громада і Закон».
Всього на цьому зібранні було близько 400 чоловік, зокрема, майже три сотні делегатів, запрошених гостей, журналістів.
Голова партії, народний депутат в минулому, Ільницький Михайло Степанович, провів презентацію цієї політичної сили, заступник голови партії — Скіпальський Олександр Олександрович та інші активісти доповіли про діяльність організації, проблеми та завдання, що стоять перед партійцями на даному етапі. Не вдаючись у деталі, адже познайомитись із Програмою і Статутом партії можна на однойменному сайті «Громада і Закон», відмічу декілька положень. Основна мета діяльності партії «Громада і Закон» випливає з її назви. В Україні має бути побудоване громадянське суспільство, де головною особою є людина, яку оберігає і опікує Закон.
Тобто, Конституція і законодавство України мають виконуватись всіма громадянами, незалежно від статків і статусу. А саме — букву Закону мають виконувати всі, як Президент, так і пересічна особистість. Судді і прокурори мають діяти не вибірково, а згідно із законодавством.
24 роки незалежності України довели, що нинішня система державного управління себе абсолютно не виправдала, нинішня влада — зокрема. Мій покійний батько, який все життя страждав від сталінського режиму, змушений був цікавитись політикою, ще три десятиріччя тому нарікав і критикував діяльність керівництва СРСР. Ще тоді він говорив так: «Якщо вишикувати в одну шеренгу всіх управлінців тодішнього Союзу, попросити кожного другого вийти із ряду, а інших залишити керувати, то гірше не буде». З 1991-го року,
з дня нашої незалежності, новостворена система державного управління України не тільки не позбулася недоліків керівництва колишнього Радянського Союзу, а значно розширила їх. Наприклад, до мене так і не дійшло, чому підпис (і відповідно вплив) голови райдержадміністрації чи облдержадміністрації стоїть вище підпису і впливу голови районної (обласної) ради. Адже останніх вибирають люди, громада.
Думаю, кожен читач може співставити їх можливості і вплив, та й апарат держадміністрації будь-якого рівня в рази більший від апарату ради. Виникає риторичне запитання, чи не можна обійтись одним апаратом? У містах же обходяться. На сьогодні ніби ці питання і вирішуються, але навіщо Президент так наполегливо добивається введення інституту префектів з практично необмеженими їх повноваженнями на місцях? Відповідь однозначна — щоб продовжувати керувати з Києва!
Наведу ще один приклад. Мене, як освітянина, директора професійного училища із 24-х річним стажем, часто запитують: як змінилась діяльність Міністерства освіти і науки із приходом нового міністра? Я відповідаю (а за ці роки працював під керівництвом 6 чи 7 різних міністрів): нехай спочатку новий міністр дасть раду своїм найближчим і безпосереднім підлеглим — працівникам міністерства.
«Дякуючи» їм, ані комп’ютери, ані електронна пошта, ані мобільні телефони ні на йоту не полегшили нашу участь, знижуючи результативність, про що свідчать цьогорічні об’єктивні результати зовнішнього незалежного оцінювання, або ціла епопея з видачею дипломів про закінчення навчання. Подібних «удосконалень» я, мабуть, не переживу.
Перелік псевдореформ можна перераховувати довго. Однак всі вони поки що призводять до повного зубожіння населення, працездатний люд продовжує виїжджати із України, адже робоча сила, як вважає експерт Павло Кухта, вже дешевша навіть від китайської. («Дзеркало тижня» №28-29 (224-225), від 15-21 серпня 2015 р.) У цій же газеті варто прочитати статтю Валентина Бадрака «Повний назад, або Алхімія військової реформи».
Отже, владу потрібно міняти, і чим скоріше, тим краще, інакше ми втратимо незалежність України.
Зрозуміло, що без нових політичних сил цього зробити неможливо. У нашій партії «Громада і Закон» немає гучних імен, лідерів-олігархів, які одноосібно керують своїми партійцями, депутатами, міністрами, та й Україною. Демократичність — ось головна теза партії «Громада і Закон». Ми — відкриті для всіх. Так, до міської партійної організації уже вступили викладачі, підприємці, пенсіонери.
Серед них — викладачі коледжу та училища: Негодюк Тамара Миколаївна, Гаврилюк Петро Васильович; керівники приватних підприємств: Харченко Віктор Андрійович, Долнер Анатолій Вікторович; випускник коледжу — Струтинський Вадим Леонідович; пенсіонери: Веркович Валерій Сергійович та Гриценко Микола Іванович, голова міськрайонної спілки офіцерів; відомий у місті і за його межами поет, бард, волонтер Руденко Сергій Андрійович та ін.
Нас усіх об’єднує бажання добиватися якісних змін у житті міста і держави. Сьогодні позиція «Моя хата скраю» — це шлях у нікуди. Адже й у нашому місті є багато проблем, які залежать не тільки від Києва, а й від нас із вами, шановні читачі. Ми звикли думати, що потрібні кошти зверху. Але ж завод «Церсаніт», який працює чи не 10 років, збудований не за державні кошти, на ньому працюють наші люди, сплачуються податки. Міський Водоканал отримав чималий кредит коштів ще за каденції минулої влади, але не скористався ним належним чином. Перед Будинком рад вже багато десятиріч росли красиві голубі ялини і квіти. Не знаю, кому належить ідея збудувати сонячний годинник, але ж голова, депутати міської ради її підтримали. Що вийшло, добре видно, вірніше, зручно споглядати, як рухається тінь тієї «тички», з верхніх поверхів…
Проблем у місті багато, починаючи з дитячих садків, шкіл, лікарні, культури і дозвілля населення, екології, розвитку підприємництва, а не лише магазинів і аптек.
«На носі» — нові вибори. Хочу сказати, що, враховуючи нашу інертність і менталітет, ми знову будемо слухати і висувати грошовитих, голосних-горлатих, впливових. До чого це привело, — відомо всім.
Тому запрошуємо до нашої партії людей, у першу чергу, небайдужих, патріотів міста і району, тих, кому хочеться порядку і справедливості.
Розуміємо, що за такий короткий час до цьогорічних виборів ми багато не встигнемо, але зміцнішаємо до наступних, які зовсім не за горами. Тому пропоную: ходімо разом! Зробімо свій посильний внесок у подальший розвиток і розквіт рідного Звягеля і України! Слава Україні! Героям слава!