Народний депутат України Володимир Литвин відвідав виборчий округ. Під час візиту побував на педагогічній конференції працівників району, взяв участь у відкритті Музею історії медицини на базі медичного коледжу. Окрім іншого, народний депутат подарував колективу 30-ї ОМБр спеціалізовану «швидку». Автівка дасть змогу покращити медичне забезпечення бригади на фронті і вчасно евакуювати поранених. Після низки зустрічей з виборцями Володимир Михайлович провів прес-конференцію, на якій порушив багато проблемних питань. Зокрема, сказав, що «за все, що відбулося на війні, звинуватили нашу сім’ю».
МОВА ЙДЕ ПРО КОНЦЕНТРАЦІЮ ВЛАДИ
— Нам говорять, що ми Конституцію змінимо і добре заживемо. Якби ж то папірці міняли — і від того проблеми вирішувались! Кажуть, що зробимо децентралізацію й одразу на місцях з’явиться фінансування. А що сьогодні заважає при прийнятті держбюджету передбачити право місцевих громад (не треба для цього змін до Конституції!) утримувати відповідні податки? Щоб структури, які тут працюють, були тут зареєстровані і платили тут податки? Якщо ми сьогодні передали дороги на місця (управління), то давайте передамо й дорожній збір! Для цього потрібна децентралізація?
Мова не йде про децентралізацію, мова йде про концентрацію влади. Вводиться перфект, який «спускається на парашуті» і, по суті справи, керує місцевими органами самоврядування. То про яке розширення прав йдеться?
Президент вирішив, що ухвалимо низку рішень, і у нас безвізовий режим настане з 1 січня. Але нині розуміємо, що досі розглядається лише перспектива безвізового режиму в Україні. Зокрема, через наплив біженців з інших зон конфлікту. І ця проблема буде наростати. Колишні колонії сьогодні кажуть європейським країнам, у тому числі — Франції, Великій Британії: «Ви нас достатньо пограбували, наші раритети повивозили, а тепер ми прийдемо до вас «у гості». Ви нас експлуатували, а тепер — зобов’язані утримувати». І вони це розуміють, хоч публічно не говорять. Якщо у нас не розв’язана проблема конфлікту і буде введено безвізовий режим, то ви розумієте, що сьогодні значна частина українців теж готова виїхати.
Ставлення до закону про децентралізацію у частині особливого статусу місцевого самоврядування сприймається у суспільстві неоднозначно. Виникає питання: а якщо ситуація зміниться в Україні, то чи не будуть ті, хто голосував «за», ходити як «на роботу», у прокуратуру? Скажуть: «Ви зрадили національні інтереси». Згадайте 16 січня. Сьогодні практично усі ті закони прийняли, за винятком одного — заборони носити балаклави на масових заходах. Виявляється, тепер закони демократичні?
ПІСЛЯ СИРІЇ НАЙБІЛЬШЕ ЛЮДЕЙ ГИНЕ В УКРАЇНІ
Треба вдихнути життя в країну, а для цього ми повинні перестати говорити виключно про війну. Говорити про життя, про соціальні зобов’язання, які має держава перед людьми. А у нас усе — про війну, хоч говорять, що «війни немає». За класифікацією ООН збройним конфліктом вважається протистояння, у якому загинуло до 25 чоловік. Якщо більше, то це — війна!
Зараз у світі налічується сорок збройних конфліктів і воєн. Минулого року у них загинуло сто тисяч людей. Якщо брати у процентному співвідношенні, то після Сирії зараз найбільше людей гине в Україні.
ЦІНА НА ГАЗ ЗНИЖУВАТИМЕТЬСЯ, БО ПАДАЄ ЦІНА НА НАФТУ
Сьогодні говорять про необхідність переходу на альтернативні джерела енергії. Не хочуть розуміти, що газ буде дешевшати, тому що падіння ціни на нафту продовжуватиметься, впаде до 30 доларів. Із запізненням на 2-3 місяці буде знижуватися ціна на газ, бо формули розрахунку прив’язані до ціни на нафту. У той же час іде тенденція на збільшення ціни на тверде паливо, бо багато хто переходить на твердопаливні котли. Треба спалити дві тонни пелетів, щоб це було рівнозначно 1 тисячі кубометрів газу. Виходить, що це обійдеться дорожче на 600 гривень, ніж тисяча кубів газу. Різницю мала покривати держава, щоб стимулювати цей перехід. Натомість отримали відповідь: «Вирішуйте на місцях, бо коштів немає», тому зараз наше «Теплокомуненерго» б’ється в істериці. І ніхто не хоче подумати про перспективу. Вкладають гроші, ставлять котли, а чи не краще переходити на сонячну енергію, розуміючи, що клімат міняється? Прогнози показують, що можна це робити. Ніхто не хоче цього робити, бо на традиційних джерелах енергії завжди заробляли. А тепер зароблятимуть на паливі.
ІЛОВАЙСЬК ВІД ЗОНИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ПЕТРА ЛИТВИНА БУВ НА ВІДСТАНІ 50 КМ
У зоні бойових дій у Савур-Могилі, Степанівці я розмовляв з керівниками «30-ки», з офіцерами та рядовими. Вони прямо говорили: «Нас затягують у котел, і буде величезна трагедія, а начальник Генштабу ніяк не реагує». Напередодні Іловайського котла я був у Президента. Говорив про надходження даних про перетин кордону російськими військами. Реакції не було, а коли усе трапилось, то стали шукати винних. І знайшли — командира 8-го армійського корпусу. А тепер не знають, куди це приліпити. Бо Іловайськ від зони відповідальності Петра Литвина знаходився на відстані 50-ти кілометрів. Коли від начальника Генштабу прийшли, щоб забрати документи, то їх не віддали — передали у прокуратуру. От вони й почали мстити. Дійшли до того, що розформували 8-й армійський корпус.
НАЙБІЛЬШІ ВТРАТИ — У НАШОМУ ОКРУЗІ
Бригаду розірвали на батальйонно-тактичні групи, розкидали по різних секторах, єдиного командування не було. Досі немає офіційної статистики, скільки загинуло і поранено людей. Ми цю інформацію збирали по військкоматах, сільських радах — там або не знають, або ж не дають реальної картини.
Виділили 300 млн. грн. на закупівлю житла для сімей загиблих. У нас їх — 144 офіційно, зниклих безвісти — понад 30. Якщо в Україні офіційно загинули близько 2 тисяч людей, то наш гарнізон має отримати 10% коштів. Можна було би побудувати тут будинок, чи дати людям, щоб вони самостійно купували житло. Коли це питання розглядали на обласній нараді,то сказали: «У вас є Литвин — нехай вирішує». Цим мені гірше роблять, чи людям, які зробили найбільший внесок, віддавши життя? Найбільші втрати — у нашому окрузі. Коли говорю з іншими депутатами, то вони кажуть: «У нас загинуло декілька людей.Скинулися, допомогли, держава щось дала…» А у нас — скидайся не скидайся, а нема кінця краю.
ВЧОРА БУЛИ У «РЕГІОНАХ», А СЬОГОДНІ ЖИВУТЬ «ПО-НОВОМУ»
Усіх заганяють в одну партію. Не пам’ятаю, щоб так цинічно це робили. У Партію регіонів колись заганяли у менших масштабах. Звісно, у першу чергу — бюджетників. Не засуджую їх, бо вони дорожать роботою. Багато хто «перефарбувався» і серед керівництва.
Якщо зараз людей позаганяють, і вони підуть, то я складу список цих людей і скажу, що вони відбулися, завдячуючи мені. Якщо вони думають, що у Литвинів зараз не найкращий період. Мовляв, станемо «солідаристами», а потім знову назад прибіжимо. Ви ж усі розумієте, що ті, хто тут відбувся, так чи інакше, — завдяки мені. Деякі вже поли на піджаках збільшують, щоб вішати нагороди.
З іншого боку — якщо нашим людям не потрібно, то я ж не можу до всіх прихилити небо. Мене вражає, що підтримують тих, хто нічого не зробив. Краще прийти, пообіцяти нові реформи — і отримаєш підтримку. Мене не просили, хіба що, дитину комусь зробити, а так — родини, хрестини — я в курсі усього. Допоможи, дай роботу у Києві... Я до Кличка ходжу і дзвоню постійно з проханнями посприяти землякам. І не лише до нього.
На конференції освітян один вчитель підійшов до мене: «Спасибі вам, ви мені врятували життя». Пригадав, як колись його буквально на руках принесли — йому відмовили ноги. Зараз про це вже на загал бояться казати?
Розумію, що комусь на мозоль я колись наступив. Коли почали робити «зачистку», то один Петро Литвин в усьому винен. Заступник начальника Генштабу, який перебуває під слідством за загибель літака з десантниками, — служить собі спокійно. Командир сектору, до якого входить Іловайськ, — теж служить.
Не думаю, що хтось військовим більше допоміг, ніж я. Мені про це кричати? Люди це бачать і не хочуть розуміти — що я буду говорити? Переконувати? Вчителів і медиків вже стількох нагородили, що з рахунку збилися.
США, РОСІЯ ТА УКРАЇНА МАЮТЬ ДОМОВИТИСЯ
Гадаю, Росія має піти на поступки у Сирійському питанні, у питаннях боротьби з тероризмом, Україна має прийняти рішення щодо ширшої самостійності. Вожді ЛНР і ДНР розуміють, що, рано чи пізно, вони будуть відповідати. Приклад Чечні — там домовилися. Нам кажуть, що там одні алкаші і люди не сповна розуму, але там багато підготовлених людей. Ми, з одного боку, засуджуємо найманців, а з другого — прийняли рішення, що хто воює на боці України, — не найманці. А якщо закінчиться війна, то куди рухатимуться люди, професія яких — убивати? Ми думаємо про майбутнє країни чи ні? У кожному окрузі є люди, котрі не можуть отримати українське громадянство. У них тут батьки живуть, діти народилися, корені звідси, а громадянство вони не можуть отримати. А ці, вибачте мені, «інші» — отримують. Ми повинні навчитись поважати спочатку своїх людей.
ЯК ЖИТИ, КОЛИ ВСЕ ПОГАНО?
У мене відповіді немає. Хоча не можна випромінювати песимізм, коли зустрічаєшся з людьми. Я невипадково завжди кажу, що вірю в Україну, адже коли нема віри, — жити непотрібно. Треба спиратися на близьких, рідних, колектив — і вижити. Бо як інакше?
Спорадичні підходи свідчать про те, що у влади немає уявлення, що робити. Коли починаєш про це говорити владі, то чуєш, що «ти — агент Москви».
Поліцію створили — гарний підхід, дисциплінує. Але коли людина місяць вчилася і їй платять 8-10 тисяч, а оперу, який «розкопує» вбивства і згвалтування, — 2,5 тисячі, то це що? Бо він — «мент», а то — «коп». Не може людина демонструвати кришталеву чистоту із низькою зарплатою. В антикорупційному бюро зарплата — від 50 до 70 тисяч, і вони будуть боротися проти державних службовців, у яких зарплата 1,5 тисячі? Це — тоталітарне суспільство.
Хоча ідея з поліцією — правильна. Вже не буде так, що Суркіс сів у машину, включив «мигалки» і поїхав. Його зупинили, а він каже: «Я ж — начальник!», і чує: «Спочатку заплати штраф, а потім — розкажеш».
ПРО ПЕРЕЙМЕНУВАННЯ НА УКРАЇНА-РУСЬ
Це — абсолютно нереально. Я розумію, що Володимир Іванович хотів цією пропозицію, щоб Україна мала більшу тяжість, глибші історичні корені. У кращому випадку, це — холостий постріл. Ви прекрасно розумієте, що таке змінити назву держави. Я вже не кажу, що це може стати ще одним джерелом для протистоянь і конфліктів. Не знаю, як Україна впорається з тотальним перейменування вулиць і населених пунктів. Ніхто не рахував, у які гроші це обійдеться, адже усі ці назви треба занести у міжнародні реєстри.
Нині у Новограді багато назв — без прив’язки до міста. Але те, що пропонують, — та ж сама відсутність будь-якого історичного зв’язку. Це — декомунізація навиворіт, і це — вже було. Зовсім не те, що сьогодні людям найнеобхідніше.

Щодо виборів на місцевому рівні, Володимир Литвин сказав, що усі рішення залежатимуть від людей. Про власні симпатії щодо кандидатур на посаду майбутнього мера теж говорити не став. Зауваживши лише, що після виборів стане зрозуміло: буде співпраця народного депутата з новим керівництвом формальною чи дієвою.