У газеті «Час Полісся» (№37 (145) від 10.09.15 р. та у №39 (147) від 24.09.15 р.) було надруковано декілька матеріалів, у яких кандидат на посаду міського голови М.П.Боровець висловлює своє бачення на ті чи інші події, що відбувалися у місті протягом останніх п’яти років. Наразі до вашої уваги друкуємо відповіді чинного міського голови В.І.Загривого щодо порушених питань.
1. Ми проведемо ревізію капіталовкладень за попередній період.
— І правильно, бо коштів було стільки багато, що приходилося на ходу і вчитися, і тендери проводити, й освоювати. Для кадрів, які не знали і не вміли це робити, це було пекло! Але всі гроші до копієчки вкладено у більш як 200 об’єктів.
— Дай, Боже, такого нашим наступникам, а для цього треба вже зараз думати, де взяти такі шалені кошти, без яких у влади нічого не було б і не буде! Ми щасливі від того, що ці великі суми виділялися місту Державним бюджетом завдяки В.М.Литвину, якого дехто сьогодні готовий розіпнути на хресті. Шукайте такі можливості, новообрані колеги, інакше ніяких обіцянок не досягти!
2. Щодо розширення меж міста — бажання правильне. За період після Другої світової війни ми додали 600 га за рахунок доброї волі районної влади. І це вже є добром для людей. А далі все буде вирішено у два найближчих роки у відповідності до Закону України про адмінтериторіальну реформу. Ось тут місту і треба добре визначитися.
3. Упаси, Господь, перейти на адміністрування роботи ОСББ, їх керівників, які уже добре зрозуміли смак самостійності, незалежності. Але зрозуміло, що фінансово допомагати потрібно, як повітря. Це у певній мірі стосується і охорони здоров’я, освіти, культури та інших галузей.
4. Що стосується тарифів на пасажирські перевезення, водоканалізацію, тепло, інше.
— Не лукавте, не рубайте, не обіцяйте, не бийте себе в груди! Про все сказано у відкритому листі до газети «Час Полісся». А навесні підіб’ємо результати ваших обіцянок!
— Стосовно купленої машини для потреб Водоканалу, яка вкрай потрібна такому територіально розкиданому підприємству (для аварійних бригад — підвезення, обслуговування десятків КНСок, підйомів тощо), то хазяям скажу: не смішіть курей, сьогодні в більшості домогосподарств таких авто є по декілька!
5. Щодо військового шпиталю, то дійсно потрібно обов’язково відновити його роботу. І це розглядається на рівні Міністерства оборони України, народного депутата В.М.Литвина і є у них на контролі. Не треба йти хибним шляхом, бо все мають вирішувати військові особи за своїми обов’язками, а не проханнями з місць. Але треба продовжувати, і всю інформацію передамо своїм наступникам, новообраному меру.
6. Щодо краєзнавчого музею, то він уже існує в Палаці культури, але там дійсно малувато місця, є варіанти розширення. А банно-пральний комбінат, який за державні чорнобильські кошти розпочав будувати А.А.Ринка ще при СРСР (внаслідок подальшої фінансової скрути, і я, і М.О.Іванюк, і М.П.Боровець не змогли завершити), за найбільш оптимальним, вигідним варіантом, нами було передано до обласної комунальної власності під майбутній медичний інститут. І він там буде, рано чи пізніше. А стосовно приміщення під великий краєзнавчий музей, то кращого, як колишній міськком комсомолу та банк «Ажіо» біля «Світанку» — не знайти. Отож, його і треба негайно повернути до міської власності. Працюйте!
7. Ще одне питання, яке піднімалося щодо економіко-гуманітарного коледжу. Для мене, особисто, це доволі гірка проблема. Тому що в 90-х роках разом із професорами-академіками Дем’янчуками, керівниками Рівненського економіко-гуманітарного університету ми заснували даний приватний заклад. І об’єктивну ситуацію, яка склалася потім, повинні знати люди. Так ось, саме при двох каденціях М.П.Боровця, керівництву коледжу була надана особлива вольниця! Саме тоді відбувалися постійні маніпуляції, коригування статуту закладу. Саме тоді двох засновників було буквально викинуто з привласненням їх часток у цьому закладі. (Один із них пізніше відсудив свою долю.) Саме тоді відбувалися інші дивні речі. А на початку 2011 року, коли мені довелося ці питання піднімати і вимагати справедливості, на мене було нацьковано народного депутата України, регіонала Мірошниченка, представника президента Януковича у Верховній Раді України, який через Генеральну Прокуратуру намагався порушити проти мене кримінальну справу. Ось така гірка правда, яка привела до жалюгідного стану коледжу у даний час. Мета його створення полягала в підготовці кадрів для житлово-комунального господарства і місцевої промисловості не тільки для Новограда-Волинського, а й для інших районів області. І новообраній владі потрібно відродити все те, що задумувалося, бо без кадрів, зокрема, голів, бухгалтерів ОСББ, енергоменеджерів та інших далеко не зайдеш. Це буде передано новообраному міському голові.
— Це — лише часткові відповіді на критичні виклики владі, вони будуть адекватно продовжені, відповідно пред’явленим претензіям, адже в цьому — сутність громадянського спілкування. Можна також вважати, що це є початком «Політичного заповіту», котрий новообраній владі ми офіційно передамо після виборів, 25 жовтня 2015 року.
Дякую!