Це сталося під час традиційних творчих «гастролей» сучасних українських письменників у Новограді-Волинському. Акція «Дні «Літературної України» на Житомирщині» відбулася 28-29 листопада 2008 року. Традиційно її підтримав конкурс «Коронація слова» та видавництво «Нора-Друк».
— Я сподівалася почути будь-яке запитання, — призналася Галина Вдовиченко, чий перший роман «Пів’яблука» був відзначений конкурсом «Коронація слова» та став кращим дебютом року за версією мережі книгарень «ЕМПІК», — сама — журналістка і теж часом запитую в людей несподівані речі. Та коли молодий чоловік у Новограді-Волинському запитав, чи я заміжня і чи маю дітей, я — вирішила — це, мабуть, пропозиція!
Жарти-жартами, але насправді під час зустрічі в Палаці культури ім.Лесі Українки м.Новоград-Волинський, де проходив перший день акції, вибачте за мимовільний каламбур, ніде було впасти ні цілому яблуку, ні половині цього плоду. А ось плід творчості Галини Вдовиченко, роман «Пів’яблука», зацікавив, за сталою традицією, жіночу аудиторію.
Крім досвідченого журналіста і письменниці-дебютанта Галини Вдовиченко, яка приїхала зі Львова, у Новограді з потенційними читачами зустрілися Андрій Курков, твори якого перекладені більш як тридцятьма мовами світу, Андрій Кокотюха, восьмикратний лауреат «Коронації слова», письменник, журналіст і сценарист, Елеонора Сімонова, видавець усіх присутніх письменників, та Микола Кравченко — член оргкомітету конкурсу «Коронація слова».
— Я переконаний, що саме тут, у Новограді-Волинському, є великий письменницький потенціал, — сказав, зокрема, пан Кравченко, — адже, це місто — батьківщина Лесі Українки, тут кожна творча людина незримо відчуває її дух. Можливо, Леся Українка надихає передусім поетів, для яких конкурс нібито був закритий. Та маю приємну звістку: з цього року на «Коронацію слова» приймаються вже і поетичні рукописи.
Письменники розказали кожен про своє. Андрій Курков — про те, як почав писати дитячі казки, охороняючи одеську в’язницю. Галина Вдовиченко — про історію свого роману, який до того, як вийти книжкою, два роки «гуляв» у вигляді рукопису по її львівських друзях та знайомих. Андрій Кокотюха — про те, чому віднедавна всім негативним героям своїх книжок дає ім’я та прізвище свого класного керівника. Приємно, що учні, студенти та інтелігенція Новограда-Волинського жодного разу не запитала гостей про так звану кризу і їхнє бачення розвитку політичної ситуації. Очевидно, на батьківщині видатної української письменниці більше цікавляться все ж таки мистецтвом, літературою, культурою, творчою «кухнею».
Наступного дня учасники акції зустрілися в Гришковецькій гімназії, що неподалік від Бердичева, теж славного, до речі, письменницькими іменами і літературними традиціями. Там до гурту приєднався поет, редактор газети «Літературна Україна» Михайло Сидоржевський, і розмова набула трошки іншого змісту: заговорили не лише про форми та засоби вираження, що існують нині в сучасній українській літературі, а й про те, чи треба сьогодні наполягати на дотриманні канонів української класики. Також Михайло Сидоржевський розказав про свої плани щодо осучаснення змістового наповнення єдиної в Україні письменницької газети.
І в Новограді-Волинському, і на Бердичівщині письменники отримали запрошення та пропозиції приїжджати ще і не втрачати контакту.