«Допомагати людям — мій обов’язок, і я зроблю усе, щоб допомогти вашому сину…», — такими були слова Віктора Леонідовича Весельського, коли я звернулася у жовтні 2014 року до нього з проханням допомогти врятувати мого сина — важко пораненого в зоні АТО Рустама Біятанова.
Річ у тім, що Рустам, щойно почув про воєнні події на Сході, пішов у березні 2014-го року до міськвійськкомату, щоб вступити в армію добровольцем. Тоді у Новограді-Волинському ще не набирали добровольців. І він поїхав до Києва і вступив до лав Національної гвардії України. Ще під час строкової служби набув хорошого досвіду, став старшим сержантом. І головне — мав палке бажання захищати територіальну цілісність України. Ось і вчинив так, як вважав за належне у такий для країни час.
Уже в травні став учасником антитерористичної операції, а у серпні під містом Дебальцеве його важко поранило в бою — осколкове поранення правої ноги, вогнепальне — лівої руки і повністю розірваний ліктьовий суглоб. Жах тоді пронизав мене усю, серце зупинялось від думки, що в 30 років син, щонайменше, стане інвалідом, якщо виживе…
Перші три операції Рустаму зробили у Львівському окружному шпиталі, руку зберегли. Та тут постала необхідність мікрохірургічного лікування, що можна було зробити лише в Києві чи за кордоном. От я і звернулася тоді до помічника Президента Національної академії медичних наук В.Л.Весельського як до земляка і людини, про котру мені говорили новоград-волинці, що він допомагає усім. «Я зроблю усе можливе, щоб допомогти вашому сину…», — сказав він мені у телефонній розмові.
Нині син уже переніс десять (!) операцій. І щоразу Віктор Леонідович постійно цікавився станом його здоров’я, стежив, як іде лікування. Одну операцію робили навіть хірурги із Канади, у чому також заслуга В.Л.Весельського. Він підтримував морально і мене, втішаючи, що все буде гаразд.
І це при тому, що я ніколи з ним особисто раніше не була знайома і жодного разу не зустрілася — спілкувалася тільки по телефону. Але навіть по телефону щоразу отримувала стільки позитиву і добра, які випромінювала ця людина, що у надії і справді виростали крила, на серці ставало легше.
Зараз мій син знаходиться на реабілітації, а згодом його знову чекають операції, а значить, нові біль і переживання. Та знаю, що нас знову підтримає Віктор Леонідович Весельський, якому вдячна вся наша родина за повернення Рустама Біятанова до життя.
Під час перебування сина в інституті травматології і ортопедії, що підпорядкований Національній академії медичних наук України, його провідав навіть відомий співак Святослав Вакарчук і подарував коштовний годинник — щоб життя не зупинялось, ішло далі лише добре. Але, хоч і ця увага досить приємна, та все, що зробив для сина В.Л.Весельський, — не оцінити! Віктор Леонідович — дуже добра, мудра, чуйна і високоінтелігентна людина. Ми з радістю сприйняли звістку про те, що він балотується на посаду Новоград-Волинського міського голови. Уся моя родина впевнена, що саме з ним місто Новоград-Волинський стане ще кращим, адже нам так потрібен справжній господар міста.
Віктор Леонідович Весельський — приклад справжнього сучасного керівника з передовими поглядами на життя, на майбутнє, з великим потенціалом енергії, розуму, доброти і людяності. Усе життя він працює і живе для простих людей, творить добро від усього серця, бо завжди чужий біль сприймає, як свій.
Саме такі люди повинні бути при владі. І тому Віктор Леонідович Весельський — наше майбутнє, наш вибір, наш Новоград-Волинський міський голова!