МЕЦЕНАТИ ОРГАНІЗУВАЛИ ЕКСКУРСІЮ ДЛЯ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ
Це був незабутній день — у ньому поєдналися випробування і підтримка, надії та їх реалізація, добро і ті, хто в нього вірять. Екскурсія в столичному зоопарку, обід у Макдональдсі, прогулянка на пароплаві по Дніпрі — поїздка стала можливою завдяки меценатам на чолі зі Світланою Савчук (ПП «Бісквіто-Мілк»).
Я побувала в цій поїздці в якості інформаційного спонсора. Приємно, що саме з моєї статті у «Звягелі» почалася ця історія, бо наше інтерв’ю із засновницею ГО «Надія є» Оксаною Марковою, учителькою ліцею №11, прочитала меценат Світлана Савчук і загорілася ідеєю допомогти. Організувала благодійний збір коштів, до якого долучилися колеги та друзі. Оксана Маркова взяла на себе відповідальність опікуватися екскурсантами.
— У нашому місті проживають неймовірно добрі і щедрі люди, завдяки яким вдалося фінансово організувати подорож! — розповіла пані Світлана. — Найбільшу подяку варто висловити моїм друзям: Остапчук Наталії, Гальчук Наталії, Литвиненку Володимиру, Ертен Олені, моїм колегам, які не лишилися осторонь! Світлана Ліберда — молодчинка, узяла на себе всі організаційні питання. І, звичайно, Оксана Маркова, яка ідеї і генерує, і втілює! Разом ми зможемо ще багато чого!
Більш вдячних людей, ніж ті, хто має проблеми зі здоров’ям і все своє життя мріє про його покращання, рідко зустрінеш. Це справді диво — коли люди, змушені більшість часу проживати у своїх оселях через брак пересування, отримують у подарунок підтримку, нові враження. У суботу, 5 червня, їх отримали одразу 39 людей. Нечасто таке трапляється в їх житті, бо через інвалідність не всі з них живуть повноцінно. Треба було бачити вдячні очі і радість від того, що день став таким насиченим.
Цьому не завадили ані відсутність пандусів у київській підземці (через що візки, подекуди з пасажирами, довелося нести на руках), ані тривалий час у дорозі, ані необхідність частих захОдів-виходів із автобуса, попри складнощі зі здоров’ям.
Здоровим людям важко уявити, що означає далека дорога для дітей із ДЦП, візочників та їх батьків, коли доводиться часто розкладати і складати візки, виносити-заносити дітей на руках, носити по сходах, долати постійні перешкоди на шляху. Коли спостерігала за ними, то кожна сходинка на їх шляху здавалася мені Еверестом — діти подекуди мають по 10-13 років, і це, погодьтеся, нелегка ноша. А вони звикли бути сильними і справними, допомагати… Виявляється, кожен крок може вартувати значних зусиль, а ми цього не помічаємо, здоровими ногами долаючи кілометри доріг.

Жодного незадоволеного обличчя, жодного нарікання, жодної негативної емоції — приклад життєлюбства і оптимізму. У такі поїздки цілком можна запрошувати незадоволених «нитиків» — вони багато чого переосмислять, порівнявши різні варіанти існування. Маючи проблеми, від того можна не втратити, а навпаки здобути. У цьому випадку — силу духу, що дивує, захоплює, надихає.
Дорогою додому мандрівники були втомлені, але не приховували радості, танцювали в кріслах і співали. Симпатична білявка з протезом у нозі запрошувала всіх танцювати… А по приїзді додому посипалися щирі подяки організаторам.
— Стільки радісних усмішок, викликаних приємними емоціями, я не бачила давно! — переглянувши фото і прочитавши коментарі, написала у Фейсбуці меценат Світлана Савчук. — Для декого з мандрівників це був перший вихід із дому чи виїзд із міста за останні п’ять років... Багато хто вперше катався на пароплаві, хтось вперше мандрував вулицями Києва, а хтось уперше відвідав McDonald’s. Дякую всім небайдужим людям, які долучилися до цієї доброї справи.
Марія Михайлова: «Піднесений настрій, емоції переповнюють! Висловлюю щиру вдячність організаторам. Добрі справи не залишаються непоміченими — вони, як маяки, світять тим, хто чекає допомоги. Упевнена, що ваш приклад показовий для всіх. Надаючи допомогу, ви даруєте не матеріальні цінності, а радість і надію. Нехай ваша доброта і щедрість повернуться до вас сторицею. Бажаю всіляких гараздів, здоров’я і процвітання!».
Оксана Ковальова: «Висловлюємо також вдячність вашим друзям і колегам за створений для нас настрій. Незважаючи на те, що всі були стомлені, додому їхали під веселий спів українських пісень! Це свідчить про те, що гарний настрій був забезпечений на цілий день, завдяки ентузіазму нашої супроводжуючої Оксани Маркової та зусиллям меценатів».
Юля Загоруйко: «Нехай ваша душа багатіє добрими справами! Прийміть нашу вдячність за увагу та участь. Нехай на вашому шляху зустрічаються люди, гідні вашої людяності, — такі ж щирі і надійні, як ви. Цей день був для нас незабутнім!».
Яна Ревчук: «Дякуємо за чудову подорож до Києва. Божого Вам благословіння».
Олександр Загурський: «Світлана Іванівна та її помічники — люди з великої букви! Таке радісне свято зробити для наших земляків! Дякую від себе особисто, що допомагаєте!».