www.zvyagel.com.ua









free counters Яндекс.Метрика


Конкурент

17 Вересня 2021 | Оприлюднив: | 9 просмотров
0 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 5 (0 оценок, в среднем: 0,00 из 5)
Для того щоб оцінити запис, ви повинні бути зареєстрованим користувачем сайту.
Loading...

Їх було двоє. Якого віку — важко визначити. Обоє позаростали, бородаті. У ношеному-переношеному одязі.
Один із них сидів біля сходів магазину, другий тулився неподалік біля стіни.
Тому, хто «орендував» місце біля сходів, люди кидали в шапку більше монет і купюр.
Другому перепадав дріб’язок. Частіше зовсім нічого не кидали.
Ось останній і насмілився попросити свого «колегу»:
— Саньок. Може… того…
— Чого «того», Петрухо?
— Ну… це…
— Не тягни гуму, ідіот!
— Ну це, місцями поміняємося, га?
— Ти що, Петрухо, у писок захотів? — визвірився Саньок.
Петруха понуро відказав:
— Та ні, Саньок. Я ось і на хліб не зароблю. Обходять мене, жлоби. А в тебе он ціла шапка грошви.
— На моє добро рота не роззявляй! — огризнувся Саньку. ― А те, що тобі не кидають, то вже твій клопіт.
Петруха мало не слізно заблагав:
— Ну, поступися, Саньку, га.
— Їй-бо зараз уріжу в пику!
— Гаразд, гаразд. Мовчу.
Однак через кілька хвилин Петруха знову завів тієї ж:
— Саньку…
— Га?
— Ну, хоч на годину-дві, га?
Саньок зліпив злюще обличчя і в бік Петрухи тицьнув дулю.
І Петруха припинив прохати щодо обміну місцями.

* * *

Наступного ранку Саньок із подивом виявив, що його місце (біля сходинок) уже зайняте.
На ньому сидів… Петруха. І він уже встиг трохи «заробити» грошей.
— Ах ти агресор! — рявкнув Саньок і зацідив Петрусі в щелепу.
Бідолаха злетів зі сходинок. Потім підвівся і мовчки посунув до стіни.
Саньок вдоволено вищирив гнилі зуби:
— Знай своє місце!
І цього дня Петрусі не пощастило. У його шапку накидали щось до десяти гривень.
Саньок злорадствував. Петруху гнітив розпач. Він уже пробував міняти «точки». Але й там йому не щастило. І він знову повертався на старе місце.

* * *

Після кожного «робочого дня» Саньок віддавався бурхливим оргіям. Десь для утіхи знаходив собі на вечір «мармазель», як він називав тимчасових, подібних собі, коханок.
Петруха про це знав. Мешкали в сусідніх підвалах.
Ось одного вечора Петруха завітав на гостину до Санька.
На диво, той був сам.
— Без шмар сьогодні?
Саньок вибухнув гнівом:
— А тобі яке собаче діло? Чого приперся?
— Так… Посидіти. Хандра якась напала.
— Ге-ге-ге! — вдоволено зареготав Саньок. — Заповзай! Я сьогодні добрий! А шмара… Була одна. Смердить дуже, падло. Викинув на хрін. Заходь, заходь. Наллю вже трохи. Сідай.
— От спасибі!
— Хе! «Спасибі»! Аристократ!
Петруха сів на край дерев’яного ящика.
Саньок налив йому в пластиковий стаканчик біленької.
«Не пошкодував, скотиняка!» — майнула думка в Петрухи. І зловороже замітив. — Літруху взяв. Ще пляшка повна. Ось і добре…».
Саньок знову налив. Бадьорився, гиготів. А затим, примруживши око, поцікавився в Петрухи:
— А ти баб іще топчеш, ги-ги?
— Та… — тільки і знайшовся на слово Петруха.
— Воно й видно, — кепкував Саньок. — Бабла — нуль. У конурі жратви нема. Еге ж?
— Нема.
— Та отож. Шукай іншу точку. І хліб буде. І шльондри, ги-ги.
Саньок швидко п’янів. А Петруху не брало. Та й привід був…

* * *

Санька мертвого вранці знайшла одна із його «візитерок».
Судмедекспертиза встановила: Санька було отруєно.
Петруху цього ж дня поліцейські «зняли» зі сходинок вищезгаданого магазину.
Де він дістав отруту — не зізнався.
На запитання слідчих зациклився на одному:
— Місце там було хороше.

Микола МАРУСЯК

Вы должны войти что бы писать комментарии.

Позначки:, , , ,