Тепер навіть важко уявити, яким було становлення підприємства майже дев’ять десятиліть тому. То був непростий і суперечливий у суспільному плані час. Сучасна історична наука по-різному трактує його особливості і складності. Проте незаперечним є одне — то був час важкої, наполегливої праці зі створення і зміцнення всіх галузей національної економіки. З-поміж інших, більш значимих і пріоритетних, певна увага приділялася і розвитку продовольчої галузі. Свідченням того було спорудження і відкриття Новоград-Волинського маслозаводу далекого 1927-го року. Завод мав один цех із виробництва масла. Виробництво проводилося головним чином вручну.
Старожили, а також архівні документи тих далеких років розповідають, що розміщувався колишній маслозавод на тепер уже колишній вулиці Леніна, 99 (поруч із теперішнім автовокзалом, біля якого згодом виросли нові дев’яти- і п’ятиповерхові будинки).
На той час, за сучасними мірками, завод швидше нагадував цех, ніж підприємство. Примітивна технологія вироблення продукції — важка, майже не механізована праця, сирість і волога — то все ознаки праці новоград-волинських маслоробів у далекі 30-ті роки.
Незважаючи на важкі умови праці, підприємство з року в рік нарощувало темпи виробництва, забезпечуючи невеличкий на той час Новоград-Волинський корисною молочною продукцією. Провінційний Звягель (давня назва Новограда-Волинського) не зрівняти з теперішнім. У райцентрі переважали одноповерхові будівлі, дрібні майстерні та лавки. Маслозавод, по суті, був єдиним підприємством, яке переробляло сільськогосподарську продукцію, і тому відіграв помітну роль в економічному розвитку районного центру.
На жаль, місцеві архіви довоєнних років не збереглися, а тому довелося вивчати цей період із розповідей старожилів.
Вони розповідають, що асортимент продукції, що випускалася, був досить обмежений. У магазинах і лавках головним чином реалізувалося масло вершкове. У господарствах багатьох мешканців міста утримувалися корови, і тому великої потреби в інших молокопродуктах не було.
Працівники заводу, як і весь народ, важко переносили трагічні події голоду 1933 року, коли насильницька колективізація призвела до непоправних жертв. Події тих років негативно вплинули також і на роботу маслозаводу, який деякий час не працював.
У наступні роки підприємство потроху виходило з економічного занепаду. А перед війною було одним з передових у прифронтовому Новограді-Волинському.
Війна покликала на захист своєї землі і працівників маслозаводу, які воювали на фронті, у партизанах, у підпіллі. З приходом фашистських загарбників у місто у липні 1941 року завод опинився в руках ворога. Щоб перешкодити виробленню продукції для німецької армії, влітку 1943 року партизани підірвали завод, багато молочної продукції було знищено.
ПІСЛЯВОЄННА ВІДБУДОВА
Після звільнення древнього Звягеля від фашистів у січні 1944 року розпочалася післявоєнна відбудова міста, його організацій і підприємств. Завдяки самовідданій праці колективу маслозаводу, вже 1944 року було випущено першу продукцію, яку відправляли бійцям наступаючої армії, в лікарні, дітям. Одночасно з пуском заводу в дію, розширювалося виробництво. Протягом 1944 року став до ладу сирцех, де виробництво продукції переважно здійснювалося вручну.
Архівні документи післявоєнного маслозаводу донесли до нас унікальні відомості про його роботу більш, як сімдесят років.
Вчорашні воїни, довоєнні працівники прийшли на рідне підприємство, аби якнайшвидше не лише відновити його роботу, а й значно збільшити випуск продукції. Директором був Л.А.Скок, головним бухгалтером — Ф.І.Конончук. Згодом новим директором було призначено С.Є.Землеруба, його заступником — М.І.Вир, заступником із заготівель — І.М.Аракельяна, старшим бухгалтером — І.І.Фердмана. Головою місцевкому профспілки обрали С.А.Філатова.