— Лікарю, у мене щось із цим…
— Чим?
— Із сечовим міхуром. Ні спати, ні до вітру тобі сходити…
— Мені?
— В смислі, мені.
— А. Ну?
— Мучить.
— Здайте аналізи. Подивимося.
Наступного дня.
— Заходьте. Що у вас?
— Сечовий міхур.
— Турбує?
— Ще й як! Ні спати тобі, ні до вітру…
— А! Це ви? Аналізи здали?
— Еге. Результати сказали вам принесуть.
— Правильно сказали. Зараз по-диии-и-вимось! Умгу. Нормальні у вас аналізи!
— Але ж…
— Значить, у вас щось інше.
— Що?
— Сходіть до невропатолога, він скаже.
Пробіг день.
— Що за проблеми турбують?
— Сечовик. Ні спати, ні…
— А! Це знову ви?! Я ж вас до невропатолога посилав.
— А він мене до вас.
— Хм… Ну то зробіть ще раз аналізи. Може, там щось не той…
Проминула ще доба.
Відвідувач ледь зачовгав до кабінету.
— Привіт від сечовика.
— А! Привіт, привіт! Зараз подивимось. Та-ак. Що ми маємо? А маємо ми цілком гарні аналізи! Щось ви, громадянине, собі навіюєте! Ви здоровий, як бугай, хи-хи! Симулюємо?
— Лікарю, я ще разок ризикну?
— Ну, ризикніть, ризикніть. Якщо це вам допоможе.
День до вечора, вечір до ранку.
Відвідувач навкарачки заповзає до кабінету.
— Ну що там, лікарю?
— Що, що? Білок нормальний, цукор також…
— Лікарю, але я цукру туди не клав. І сечі цього разу не наливав. Чаю наколотив. А воно, бачте, однаково. Як це?
— Хм, дивно.
— А, може, мені ще разок?..
— Спробуйте.
— То я поповз?
— Удачі!