Дебати, або Чиї аргументи вагоміші

(Усі персонажі і події — вигадані. Будь-які співпадіння із реальними особами — випадкові).
Головні конкуренти за омріяне крісло у владному кабінеті зійшлися напередодні виборів у дебатах не на життя, а, ледве, не на смерть. У політичному сенсі, звісно. Петро Іванович — проти Антона Дмитровича: битва ідей, газетних публікацій, а подеколи — і носів. Бо вибори — річ безкомпромісна: тут ти — або перший, або переможений, «срібних» і «бронзових» призерів не нагороджують, «втішних фіналів» не проводять.
Отже, очна ставка. Чи то-пак — дебати. Кандидати-фаворити сидять один навпроти одного і міряються передвиборними обіцянками.
— Якщо мене оберуть, то найперше, що я зроблю, це перейменую всі вулиці в місті! — дістає перший козир із рукава Петро Іванович.
— Та, що там — вулиці! Я місто перейменую! Хоча, ні… Мало. Район! Може, навіть, усю область! — миттєво нівелює аргумент Петра Івановича Антон Дмитрович.
— Хе, область! Теж мені робота. Ось я — всі області перейменую! Всі річки й озера, всі, які згадаю, довколишні моря і гори.., — знову підвищує ставки Петро Іванович, але опонент його безцеремонно перебиває:
— Усю країну! Увесь континент перейменую! Напишу листа в ООН — на назву планети замахнуся! — зриваючись на вереск, відстоює своє право на крісло у владному кабінеті Антон Дмитрович.
— А я!.. А я… Я Сонячну систему перейменую! Галактику! — не відстає Петро Іванович.
Антон Дмитрович на таку заяву зціпив зуби і сичить. Від нервового напруження він не може вигадати нічого більшого за масштабами, аніж галактика. Не знаходячи аргументів, він стрибає на стіл, щоб за допомогою стусанів змусити конкурента забрати його слова назад.
Але до силового протистояння справа недоходить. Із брязкотом відчиняється, на перший погляд непомітне, невеличке загратоване віконце, розташоване у сірих металевих дверях. Звідти сердитий голос дебелого санітара перериває суперечку «кандидатів»:
— Так, ану тихше там! Бо зараз обом додаткову дозу заспокійливого вколю!
Тим часом за стінами медзакладу, де утримують особливо неспокійних пацієнтів, живе своїм життям поки що не перейменоване місто…
Олег БРЮХАНОВ