Нещодавно, повертаючись із відрядження, їхав по вулиці Житомирській, де став жертвою аварії. Собака, вискочивши з-під коліс зустрічного автомобіля, потрапив під колеса мого авто. Результат: розбитий бампер, пошкоджений номерний знак, пошкоджено металеві частини кузова. І кому пред’явити рахунок — спілці захисників собак?
Були часи, коли при міській раді існувала спеціальна служба, що відстрілювала бродячих собак і здавала їх на підприємства, які виготовляли миючі засоби. Це були органічні миючі засоби, що не завдавали шкоди ні людині, ні природі. У зв’язку із забороною знищення собак, промисловість перейшла на хімічні засоби (пральні порошки та мило).
А собаки собі вільно бігають зграями по місту, нападають на людей, гадять на дитячих майданчиках, де граються діти, набираючись глистів. А потім батьки витрачають величезні гроші на ліки, аби знищити цих паразитів, що завелися в нутрощах дітей.
Як я вже згадав, промисловість масово випускає хімічні миючі засоби, не потрібно стояти в чергах, як колись це було у далеких 80-х роках минулого століття. Потрапляючи до каналізації, ці миючі засоби завдають величезну шкоду, знищуючи в резервуарах-відстійниках спеціальні бактерії, котрі можуть жити в екстремальних умовах і очищують фекальні стоки. А для їх життєдіяльності цілодобово змушені працювати компресори-воздуходувки, що наповнюють фекальні стоки киснем, витрачаючи при цьому сотні тисяч кіловат електроенергії щомісяця. А ми сваримо владу за дорогу воду та каналізацію.
Хімічні пральні засоби, потрапляючи у річку, а з неї знову до водопроводу з питною водою, звідти потрапляють у каструлі, чайники громадян, а потім усі дивуються, чому таке погане здоров’я…
Практично так само — й у сільській місцевості. Вже ніхто давно не пере у ночвах, населення має пральні машини, а з відходами стікає у зливні ями відпрацьований пральний порошок, через 10-15 метрів від якого потрапляє до колодязів, з яких п’ють воду громадяни, отруюючись цією хімією. Отакі наслідки заборони вбивати бродячих собак.