Водохреща в Україні — це повернення до славних традицій, які здавна шанували наші предки. Як і сотні років тому — 19 січня, на річці Случ, у нашому місті відбулися церемонії освячення води, що зібрали на хресні ходи велику кількість городян. Освячену йорданську воду бережуть цілий рік — вважають, що вона має силу очищувати і зцілювати душу й тіло людини.
Як і у давнину, з льоду на річці вирубали великий хрест («йордан») і поставили його поруч із ополонкою. Зануритися і оздоровитися в освяченій воді прийшли сотні новоград-волинців. Важко описати словами запальну і позитивну енергетику поряд з ополонками.
Приємно, що й наша редакція поповнилася свіжими моржами — тепер у нас їх четверо! І якщо керівник комп’ютерного центру Євген Луконін (наш головний морж-пірнальник) і коректор Ігор Ратушинський вже мали досвід купання на Водохреща, то головний редактор Олег Брюханов і начальник юридичного відділу Геннадій Фрегер — щойно дебютували. Також біля ополонки ми побачили багато як відомих у місті людей, так і пересічних звягельчан.


Одразу скажу, що спілкування з пірнальниками на Водохреща — найбільш енергетично сильні інтерв‘ю за увесь рік. У коротких відгуках про враження міститься стільки заряду, що, здається, цілюща сила води аж вихлюпується зі слів людей! Тому щиро дякуємо усім за активність, сміливість та бажаємо здоров’я на увесь рік!
Андрій Микитюк:
— Хороші враження. Я цілий рік не хворів після того, як вперше скупався в ополонці, тому прийшов знову, з вірою і сподіваннями на все добре.
Павло Сейко:
— Купаюсь вже понад 10 років. Дуже приємна процедура, чудово себе почуваєш після ополонки. Ось вгадайте, скільки мені років? 55! І я почуваюся значно молодшим!
Сергій Гордійчук:
— На Водохреща купаюсь вперше, а до цього занурювався у джерело Святої Анни у Почаєві. Там, щоправда, враження були емоційнішими. Зараз холодно у ноги, а загалом — тепло.
Петро Мельничук:
— Я вже вшосте купаюсь в ополонці, кожного разу — нові враження. Це дуже бадьорить, почуваюся значно краще. Менше хворію на застуди. Це вже для мене — гарна традиція.
Олена Тимофєєва:
— Замерзла, але дуже цікаві, чудові враження! Звісно, було страшно, але я довго до цього йшла. Зранку приймала холодний душ, загартовувалася.
Володимир Андрусяк:
— Треба купатися, загартовувати свій дух, тіло — як духовно, так і фізично. Прийшов з кумами і колегами. Усіх підбадьорив й останнім пішов купатися, щоб усіх проконтролювати!
Олег Брюханов:
— Переборов свій страх, вирішив це зробити — і зробив. Тим паче, колеги підтримали, а гуртом, як кажуть, на таке легше наважитися! Хоча перед тим я жартома написав собі некролог — так, на всяк випадок (сміється — авт.).
Євген Луконін:
— Сьогодні — хороша вода, класно купатися. Приємно, що тут зібралися ті, кому й справді це треба — для себе, а не для «галочки».
Ігор Ратушинський:
— Ми пішли з колегами, тому нам було веселіше. Я вдруге купаюсь на Водохреща, подобається. Наступного року намагатимуся залучити до цього класного заходу усю свою сім’ю!
Володимир Каленський:
— Постійно загартовуюсь і 15 років вже пірнаю. Враження — суперові! Вони допомагають підняти життєвий тонус!

Після Водохреща розпочинався новий весільний сезон, який тривав до Великого посту. Це був час веселощів і дозвілля. Молодь збиралася на вечорниці, сім’ї влаштовували складчини та ходили один до одного в гості з метою наблизити весну. Тому, шановні, скоро весна — наближуймо!