Як виселити родича, який не проживає у вашій квартирі, але через його приписку доводиться платити велику «комуналку»?

Добрий день, редакція газети «Звягель»! Три роки тому мій двоюрідний брат попросив мене прописати його разом із сім’єю у моїй квартирі. Обіцяв, що через декілька місяців випишеться самостійно. Але свою обіцянку не дотримав, та добровільно виписуватися не хоче, хоча жодного дня в моїй квартирі не проживав. Внаслідок цього мені доводиться платити «комуналку», яка зараз і так «непідйомна», за всіх мешканців, оскільки лічильників немає. Як діяти в такій ситуації та виписати цього родича?
Сергій Т., м.Новоград-Волинський

На запитання відповідає начальник юридичного відділу газети «Звягель» Геннадій ФРЕГЕР:
Чимало житлових суперечок пов’язано з позбавленням члена сім’ї, дійсного або колишнього, права користування житлом і його виселенням. Причому, зробити це не завжди просто. Адже ми маємо справу не лише з нормами цивільного законодавства, яке більш-менш адаптовано до сучасного життя, але й із нормами житлового законодавства, яке регулюється, зокрема, Житловим кодексом УРСР, прийнятим у далекому 1983 році, який давно застарів та не відповідає сучасним реаліям.
Поняття «прописка» в чинному законодавстві України вже не існує. Замість нього введено поняття «реєстрація». Реєстрація існує для «прив’язки» людини до конкретної адреси, з тією метою, щоб особа користувалася послугами органів місцевої влади та місцевого самоврядування у конкретній адміністративно-територіальній одиниці, щоб було відомо її місцезнаходження у випадку необхідності. Реєстрація не дає права власності на житло, вона лише дає право в ньому мешкати. Володіти, користуватися та розпоряджатися житлом можливо винятково на підставі права власності.
Відповідно до ч.4 ст.41 Конституції України, ст.319, ч.1, 2 ст.321 ЦК України, власник не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у цьому праві.
Згідно з ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому, відповідно до ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі — шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Водночас, відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред’явивши разом із тим одну з таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про виселення; 4) про визнання особи безвісно відсутньою; 5) про оголошення фізичної особи померлою.
Таким чином, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи житловим приміщенням, відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст.71, 72, 116, 156 ЖК України; ст.405 ЦК України).
Згідно зі ст.72 Житлового кодексу України, визнання особи такою, яка втратила право користування житловим приміщенням, внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Згідно з ч.2 ст.405 ЦК України, член сім’ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім’ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Доказами відсутності члена сім’ї можуть бути, наприклад, наступні:

  1. пояснення свідків (сусідів, друзів, родичів, які регулярно відвідують помешкання);

  2. акти про відсутність члена сім’ї (для багатоквартирних будинків — складаються працівниками ЖЕКу чи ОСББ, для приватного сектору в містах — квартальними комітетами, для сільської місцевості — працівниками сільських чи селищних рад, акти депутатів місцевої ради);

  3. особисте листування (із якого вбачається, що особа дійсно мала намір змінити місце проживання);

  4. інші письмові документи, зокрема:



  • матеріали перевірок органів державної влади та місцевого самоврядування (з яких вбачається, що особа відсутня за місцем проживання);

  • довідки відділення поштового зв’язку (про те, що особа не отримувала поштові відправлення, які надходили на її ім’я);

  • інші письмові докази.


Таким чином, спершу необхідно зібрати вищенаведені докази того, що ваш родич фактично не проживає у вашій квартирі, та звернутися з відповідним позовом до суду.