Опалені війною й сивочолі ветерани Афгану збираються в лютневі дні, згадують свою бойову юність, поминають тих, хто загинув, звалений кулею душмана, підірвався на міні, замучений у полоні або пав смертю хоробрих при виконанні бойового завдання, хто пішов із життя від ран і хвороб.
У їхній пам’яті — Баграм, Кабул, Кандагар, Гардез та інші місця, де велись криваві бої, де закарбовувалась бойова зрілість, бойове товариство і дружба, взаємодопомога — під смертельним вогнем бандгруп, які залишили свої відбитки на тілі і в душі.
Афганська війна з грудня 1979 р. по лютий 1989 р. і пов’язані з нею події знайшли відображення в монументальному, образотворчому мистецтві, поезії, кінофільмах, літературно-художніх і публіцистичних творах.
Українська спілка ветеранів Афганістану, яку очолює генерал-майор С.В.Червонописький, стала міцною монолітною громадською організацією, пов’язаною однією метою, одним братством, в одному пориві до захисту історичної правди тієї афганської війни, як школа мужності, відваги, чесного виконання свого військового обов’язку перед Батьківщиною, захисту пам’яті про солдатів Вітчизни, збереження від забуття імен кожного, хто загинув смертю хоробрих, хто залишився в живих. Спілка ветеранів Афганістану Новограда-Волинського під керівництвом її незмінного лідера Юрія Шевчука кожен рік урочисто входить у лютий, відзначає його, вшановує пам’ять товаришів, віддає їм данину поваги і простягає руку допомоги їхнім сім’ям. І це ввійшло в норму життя спілки і кожного ветерана.
Тисячі життів забрав Афганістан. Із них — 2990 офіцерів і 5 генералів, під керівництвом яких ішли в бій взводи, роти, полки, дивізії. Для них честь офіцера була понад усе. В нашому місті живуть офіцери-ветерани бойових дій у Великій Вітчизняній війні, інтернаціональних війн, в тому числі — й афганської, для яких честь не тільки як суспільно-моральна гідність, а стиль їхнього життя, який надає право на честь, і вони є носіями суті військової честі в Армії.
У нашому місті, на вулиці Червоноармійській, дислокувався 319-ий гвардійський, Червонопрапорний, орденів Кутузова і Суворова, мотострілецький полк 30-ї гвардійської танкової дивізії. У різний час ним командували полковники Ісаєв Василь Іванович і Будєєв Олександр Михайлович, які представляли наше місто під час бойових дій в Афганістані. Полковник Будєєв О.М. командував із 1983 по 1986 р. 371 гв. мсп 5 мсд і тепер проживає в Україні, а генерал-майор Ісаєв В.І., в подальшому — генерал-лейтенант, із 1984 р. по 1986 р. командував 108 мсд, трагічно загинув у автокатастрофі, будучи першим заступником командуючого Уральським військовим округом. Похований у Єкатеринбурзі, де, до речі, в 1991 році був створений музей «Шураві», з метою вшанування і збереження пам’яті про воїнів-афганців. Щоб сказати так, як сказав афганець В.Лобанов:
«Я сюда прихожу, словно в память свою.
И среди тишины и покоя
Долго молча стою,
Как в солдатском строю,
Хоть давно существую вне строя».
Такі, як генерал-лейтенант Ісаєв В.І., якого більшість знають по службі в нашому місті і в Афганістані, є прикладом вірності обов’язку, справедливості, правдивості, благородства і людської гідності.
Саме ці якості уособлюють поняття — честь. Їм, полеглим і живим офіцерам, котрі пройшли крізь вогненні шквали і свинцевий вітер війни, присвячую:
ОФИЦЕРСКАЯ ЧЕСТЬ
Много песен про честь офицерскую спето,
Начиная с глубоких прошедших времён.
У многих авторов эта тема задета,
Так давайте и мы тоже им подпоём.
Подпоём мы о тех, кто вчера и сегодня
Не терял свою честь, защищая страну.
Офицерская честь не терялась в невзгоды,
Никогда, ни за что не сдавалась врагу.
Офицерская честь — выше всякой награды,
Честь, рождена в суровом армейском строю,
Честь прошла сквозь огонь, испытанья, преграды,
Честь проверялась в ратном труде и в бою.
Не пряталась честь за солдатские спины,
В кровавых сраженьях и в смертельном бою.
Солдат, офицер — были духом едины,
Стойко шли до Победы в едином строю.
Не продадим, не уроним честь офицера,
Мы Родине нашей, как и прежде, верны.
В нас жила, живёт и будет жить эта вера:
Мы — патриоты и сыны нашей страны.
Від імені президії ради міської організації ветеранів вітаю ветеранів афганської війни з 27-ю річницею виведення обмеженого контингенту радянських військ із Афганістану, бажаю міцного здоров’я, щастя, сімейного благополуччя, довгих років життя і надії на процвітання та мир в Україні, на вічну пам’ять про тих, хто в різні роки відстоював священні кордони своєї Батьківщини.