Случ стогне від браконьєрського свавілля, або Хто «кришує» нечесних на руку рибалок?

Случ стогне від браконьєрського свавілля, або Хто «кришує» нечесних на руку рибалок?

Не забуваються часи (які ще не так далеко втекли), коли в Новограді була створена громадська організація «Громада рибалок», і яка свого часу наводила жах на браконьєрів.


Тоді до гурту зібралися рибалки міста і району, котрим уже не сила було дивитися, як над звягельськими водоймищами знущалися браконьєри. Тому на власному ентузіазмі й кинулися захищати річки і річечки, ставки і ставочки.
Та з кожним роком запас енергії поволі згасав. Як виявилося, лише на ентузіазмі далеко не заїдеш, адже за власний кошт доводилося купувати пальне, запчастини до автівок, спецзасоби для пересування на водоймищах тощо. Активісти «Громади рибалок» зверталися по допомогу до місцевих чиновників. Щоправда, ті інколи допомагали. Але для обстеження водоймищ міста і району ресурсів потребувалося чимало, тож кількість виїздів на захист водних об’єктів скорочувалася.
А браконьєри дедалі нахабніють.
Днями перестріли мене рибалки, запитують:
— Що знову діється на Случі?
— А що, — запитую, — там відбувається?
— Так знову ж річку браконьєри поділили! Сітями всю переплели!
— Взимку?!
— І взимку сіті під кригу ставлять! А вздовж берега сарайчиків набудували. Рибу ловлять, там і продають…
Мова йшла про відрізок річки — горезвісна «лубчівецька» дамба і, так звана, місцина — «Баба Зонька».
Пішов із приятелем на Случ у вказаний рибалками район. І справді: уздовж Острівка і поблизу нього на кризі помітили характерні отвори, пробурені вервечкою. Саме тут браконьєри і ставили сітки (може, ставлять і досі!). А на тому березі виросли дві дерев’яні споруди. Одна — відкрита, друга — закрита. Поряд лежить зелений дерев’яний човен, певно, в очікуванні повені.
Згодом з’ясувалося, що питання браконьєрства порушували й мешканці «Лубчиці», з письмовою заявою звернувшись до міського голови Віктора Весельського, котрий нещодавно проводив зустріч із жителями того мікрорайону.
Здавалося, введені нові високі штрафи щодо браконьєрства. Однак вони, як бачимо, нечесних на руку рибалок не лякають. Постає питання: чому? Де наша рибінспекція? Чому вона у себе під носом не бачить варварства браконьєрів? Може, їх «кришує»? Це — не моя думка. Так говорять рибалки. Тим більше, двадцять із лишком років живу в цій місцевості, а такого нахабства ще не було.
До речі, центральна влада обіцяла найближчим часом провести реструктуризацію охоронної рибальської служби, тобто — повну заміну старих рибінспекторів на нових. Та поки що, на жаль, змін у цій галузі ми не бачимо.
Мабуть, вихід залишається один: захищати водоймища самотужки, як це, наприклад, роблять рибалки з Хмельницького і Рівного. Там місцеві жителі на крок до річок не підпускають браконьєрів. Та ті туди й не потикаються, бо знають, що можуть отримати на горіхи.
Та сподіваємося, що й місцева влада долучиться до захисту Случі. Вона у нас одна…
Микола МАРУСЯК