— Салют, Миколо!
— Шо?
— Просто — отстой! Привіт, кажу?
— А ти хто?
— Барбі Норіс!
— Хто?
— Ну, канєшно, хіба тепер мене впізнаєш! Але ж я гарна, еге ж? Ну, просто суперова, правда?! Правда-правда-правда?!
Микола аж розгубився. Затупцяв, сніг під ногами перемішуючи. Зрештою пробубонів:
— Та я знаю, чи гарна…
— А я знаю! То пригорнися до мене хутенько! Ну!
У Миколи вже очі на лоба полізли. Щелепа відпала.
А незнайомка зі спадаючими білосніжними локонами по скронях, скривившись, кинула:
— Як був у школі скромнягою — таким і лишився.
— Хм… А ти звідки знаєш?
— Таки не впізнав. Ну, канєшно! Вчилися ми в одному класі!
— Щось не пригадую такої… Може, Нінка Шпальчак? Так у тої…
— Вася — я! Прибецькало!
— Так він того… Хлопцем був. І ніс у нього був картоплею. Губи ниткою. Волосся чорне. І… без цицьок.
— А тепер я — дівчина! Захотів… Тобто, захотіла, як Барбі стати!
— А на чорта? Чи ти під косарку потрапила?
— Не під косарку, а — під хірурга! Про пластику чув?
Микола зачухав потилицю. Потім відказав:
— Набачився усяких губатих. По телевізору. Але тобі воно на біса було?
— Я співаю.
— У секті?
— На сцені!
Микола перевів очі на матню Васі-Барбі Норіс:
— А те хазяйство, що, відчикрижили?
— Канєшно!
Микола уявив тую ампутацію і його аж пересмикнуло.
— Ти ж раніше за дівчатами бігав. А тепер у тебе там… Хлопці за тобою бігають?
Барбі Норіс потішно засміялася:
— У мене багато прихильників! Я же — зірка! Ну, ще не дуже так… Але скоро за кордон поїду!
— Здуріти можна! І до дівчат тебе, Васю,не тягне?
— Барбі Норіс!
— Еге, еге, Барбі… Тепер упізнаю Васю по голосу. А цицьки тобі накачали?
— Фу! Хірургія! Пластика!
— О! І по носу трохи впізнаю!
Білявка засмутилася:
— Ну, не дотягли до ідеалу. Але скоро на мене чекає ще одна операція.
— Ніс відріжуть?
— Зроблять маленьким, гарненьким, витонченим!
— Але для якої холери?!
— Ну, просто отстой! Це ж лафа! Тусня! Фанати! Бабки! Європа! Америка!
— Все одно не доберу, — і далі мінився Микола. — Як згадаю, як ми з тобою на риболовлю ходили. Як рибу ловили. Як дівчат затискали по кутках. А тепер як подумаю, що тебе тепер хлопці…
— Прихильники! Прихильниці!
— То тобі все одно хто? Здуріти можна! А батьки знають, що ти тепер не Вася?
— Відкачують там… Звикнуть. Сьогодні вихідний.
— І що?
— На дискотеку підемо?
— З тобою???
— Потанцюємо!
— Хм… А чого… От буде прикольно, коли хлопці потім дізнаються, що Вася тепер не Вася, а… Барба…
— Барбі Норіс! Але скоро я ще кращою буду! Під хірурга ляжу…
— Дивися, під комбайн не попади.
— Ну, просто отстой! Пішли вже. Подригаємось.
— Ходімо, Васю.
— Барбі Норіс!
— Барбара, Барбара! Здуріти можна!..