Вперше цей день став щорічно відзначатися з 2006 року і був заснований на VI Міжнародному симпозіумі щодо синдрому Дауна, проведеному в Пальма де Майорка, за ініціативою правлінь Європейської та Всесвітньої асоціацій.
Як свідчать статистичні дані, ймовірність народження дитини з синдромом Дауна становить 1:600-800 всіх новонароджених і не залежить від раси, місця проживання, способу життя або соціального становища батьків.
Синдром Дауна не є хворобою. Слово «синдром» означає певний набір ознак або особливостей.
Вперше ознаки людей із синдромом Дауна описав англійський лікар Джон Ленгдон Даун (Down) у 1866 році. Його ім’я і послужило назвою для даного синдрому — синдрому Дауна. Проте лише в 1959 році французький вчений Жером Лежен (Lejeune) виявив причину синдрому.
Причиною, що викликає синдром Дауна, є зайва хромосома. Кожна клітина людського тіла зазвичай містить 46 хромосом. Хромосоми несуть у собі ознаки, які успадковує людина від батьків, і розташовані вони парами — половина від матері, половина від батька. У людей із синдромом Дауна в 21-й парі присутня додаткова хромосома, тобто, має місце, так звана, трисомія, тому в клітинах організму виявляється по 47 хромосом.
Діагноз «синдром Дауна» може бути поставлений тільки лікарем-генетиком за допомогою аналізу крові, що показує наявність зайвої хромосоми. Додаткова хромосома з’являється в результаті випадковості при утворенні яйцеклітини або сперматозоїда, або під час першого поділу клітини, який слідує за заплідненням (тобто, коли яйцеклітина і сперматозоїд зливаються).
До цього часу не склалося однозначної думки про те, що служить причиною такої генетичної аномалії. Діти з синдромом Дауна народжуються з однаковою частотою у всіх країнах світу, незалежно від рівня добробуту або екології. Такі діти народжуються в сім’ях академіків і будівельників, президентів і безробітних. Поява дитини із синдромом Дауна не залежить від способу життя, національності, рівня освіти чи соціального становища батьків. Нічиєї «провини» в появі на світ такої дитини немає.
Батьки дітей із синдромом Дауна змушені щодня боротися за гідне існування і майбутнє своїх дітей, долаючи величезний опір і нерозуміння з боку суспільства.
Міжнародний день людини з синдромом Дауна ставить перед собою мету привернути увагу суспільства до проблем людей з обмеженими здібностями.