Спостерігаючи за українською політикою після «Революції гідності», приходиш до безперечного висновку про те, що, чим більше стабілізується соціально-економічна ситуація в країні і менше загроз для національної безпеки, тим більші внутрішні конфлікти і глибша політична криза. Цю нескладну залежність можна розглянути у дзеркальній версії: політики голосніше скандалять між собою, значить, держава набрала запас висоти, який не дозволить впасти в глибоке піке при перших симптомах нестабільності.
Говорячи іншими словами, коли на східному фронті билися «добробати», а регулярної армії не існувало, — багато наділених владою всередині країни воліли боятися тихо. Поки агресор мав шанси запалити південь України, пробивши коридор до окупованого Криму, деструктивні елементи плели інтриги непомітно для пересічних людей. Коли держава опинилася на межі дефолту, і була врятована Яценюком і його урядовою командою в результаті переговорів з кредиторами, — також ніхто не поспішав допомагати.
І завжди, чи то МВФ погрожував припинити надавати фінансову допомогу, чи Росія шантажувала Україну газовою залежністю, чи виникав ризик невиконання державою своїх обов’язків перед бюджетниками, — популісти-політики вичікували, поки Кабмін працював. Вичікували саме того моменту, коли Уряд стабілізує ситуацію, щоб можна було почати бійку за кабінети, крісла і портфелі.
Кілька місяців тому настав такий момент. На Уряд почався політичний тиск, що призвело до розвалу коаліції в парламенті.
Які характерні риси України після двох років Уряду Арсенія Яценюка? Чим вона відрізняється від дореволюційної України, і чи є зміни, справжні, не на папері, які можна побачити і помацати?
Першими варто назвати три пункти. Виходячи з одного критерію — їх значимості і масштабу.
Отже. Україна злізла з газової голки РФ. Втім, «злізла» не дуже точне дієслово. Її обережно зняли, не дозволивши людям мерзнути в неопалюваних будинках ані минулої, ані позаминулої зими. Але ж могло бути й по-іншому. У тій же Грузії, яка позбулася російського газового зашморгу, були часи, коли люди спалювали в печах все, що горіло, аби пережити люті морози. Сьогодні Україна не купує газ у країни-агресора, заповнивши необхідні обсяги для внутрішніх потреб поставками від сусідів з Європи.
Диверсифікація джерел енергопостачання для України — лише вирішення цього завдання достатньо, щоб сказати, що цей Уряд змінив долю нашої країни. Понад двадцять років Росія в ціні за газ як павук-кровопивця висмоктувала з України кошти, позбавляючи нас можливості реінвестувати їх у майбутні економічні та соціальні проекти. Просто кажучи, розвивати країну.
Друге. Уряд Яценюка почав розбудову української армії. Від кількох тисяч добровольців, які забезпечувалися два роки тому волонтерами, до регулярної армії, що отримує модернізоване озброєння, а також нові зразки зброї вітчизняного виробництва.
Кошти в розмірі п’ять з гаком відсотків від ВВП другий рік поспіль скеровуються на фінансування ЗСУ. Зазвичай європейські держави виділяють на оборонні цілі від 1% до 3%. Для України створення сучасної армії було і залишиться питанням виживання держави. Українська економіка почала відчувати ефект від надходження оборонних замовлень держави, суттєво зросла зарплата військовослужбовцям.
Третє. Реформа патрульної поліції, про яку знають всі. Нові патрульні на дорогах продовжують викликати повагу українців.
Крім того, Уряд в умовах війни забезпечив виплати без жодних затримок зарплат і пенсій.
Якщо говорити про те, якою стала країна за час Уряду Яценюка, — перераховані три пункти лише невелика замальовка. Але вона зрозуміла багатьом. Існує ще багато змін, менш зрозумілих, але настільки ж значущих. Як, наприклад, комплекс заходів щодо реформи економічної діяльності «Нафтогазу України» і впровадження субсидій для населення. Раніше це держпідприємство буквально виснажувало державу, забираючи бюджетні кошти на дотації. Виконання програми, що забезпечила отримання Україною безвізового режиму з ЄС. Створення електронних сервісів для громадян і підприємців.
І багато інших відчутних реформ, кожна з яких, змінивши країну в своїй частині, в певний момент дасть кумулятивний ефект, представивши всім нам змінену країну і гідне життя її громадян.
Неважливі прізвища людей, які займуть кабінети в Кабміні на Грушевського, — важливо те, що вони отримують шанс не впустити успіх, умови для якого створені першим після Майдану Урядом, на чолі з Прем’єром Яценюком.