1 травня — Великдень

Цей день вважається днем Воскресіння Ісуса Христа і має ще одну назву — Пасха. Святкувати Пасху в Україні почали наприкінці першого тисячоліття з приходом християнства. За біблійним переказом, Ісус Христос воскрес рано-вранці, i це Воскресіння супроводжувалося великим землетрусом: то ангел небесний відвалив камінь від дверей Гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці — Марія Магдалина, Марiя, мати Якова, та Соломонія — прийшли до гробу з ароматами, щоб обмастити тіло Ісуса, але побачили відвалений камінь i порожню труну, i тоді схвильованим жінкам з’явився ангел i сповістив про Воскресіння Господнє.
Свято Великодня має язичницькі корені і народилося набагато раніше за свято Пасхи, ще до зародження в Україні християнства. У давнину землероби вірили, що померлі родичі продовжують жити під землею і можуть впливати на її родючість. Саме з цими віруваннями і була тісно пов’язана весняна поминальна обрядовість. Свято Великодня в Україні сьогодні символізує загальне відродження та оновлення.
ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ «ВЕЛИКДЕНЬ»
Існує декілька легенд щодо виникнення назви свята. За однією з них, назва «Великдень» («Великий День») з’явилася аж наприкінці першого тисячоліття з приходом на українську землю християнства. Легенда говорить, що «Великдень називається так тому, що в той час, коли Христос народився, сильно світило сонце і стояли такі довгі дні, що теперішніх треба сім зложити, щоб був один тодішній. Тоді, було, як зійде сонце в неділю вранці, то зайде аж у суботу ввечері. А як розп’яли Христа, — дні поменшали. Тепер тільки царські ворота в церкві стоять навстіж сім днів...».
ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ «ПАСХА»
Слово «Пасха» походить від назви старозаповітного свята, яке відзначали іудеї в пам’ять про звільнення від єгипетського полону. Пасхальний агнець євреїв став прообразом Христа, тому Христос ще іменується Агнцем Божим, Агнцем Пасхальним, Пасхою.
ПІДГОТОВКА ДО СВЯТА
До Великодня віруючі готуються сім тижнів Великого Посту — одного з найсуворіших постів. Саме стільки провів у пустелі Ісус Христос до свого розп’яття. Вважається, що у ці дні душа віруючого повинна «прислуховуватися» до Страстей Господніх, останніх днів Ісуса Христа в людській подобі. Цi сім тижнів називаються седмицями. Останній тиждень перед Пасхою називається Страстна Седмиця.
ВЕЛИКОДНІ ЗВИЧАЇ
Великодня служба божа триває всю ніч. Її найурочистіший момент настає опівночі, коли священик сповіщав, що Христос воскрес, а всі присутні відповідають: «Воістину воскрес!» Пiсля служби процесія тричі обходить навколо церкви, а потім починали процес освячення обрядових пасхальних страв: пасок, крашанок, ковбас, хріну, сала тощо. Господині збирають їх у кошики, прикрашені вишиваними рушниками, барвінком і свічками. Після церковної служби розходяться по домівках i починають розговлятися.
Розговляються, насамперед, свяченим яйцем. Окрім паски та яєць (крашанок та писанок), серед свяченого має бути смаженина, часник, полин, хрін і сіль.
У давніші часи, перед тим, як з’їсти свячене самому, господар ішов зі свяченим, насамперед, поміж худобу, христосувався з нею, сповіщав: «Христос Воскрес!», а хтось із присутніх відповідав за худобу: «Воістину Воскрес!». Тоді господар торкався тричі свяченим кожної худобини і вимовляв: «Аби ся так не брало вівці (чи корови, чи чого), як ніщо не візьметься свяченої паски».
У кого була дівчина на виданні, клали їй паску на голову: «Аби-сь у людей була така велична, як ця паска пшенична!» Малу дитину клали в спорожнену від свяченого торбу: «Аби-сь так скоро росло, як паска скоро росте». У житті молоді великодні забави були початком Вулиці, що розпочиналася великоднім тижнем і тривала аж до осені.
На Великдень всі мають веселитися, бо хто буде сумувати в цей день, той сумуватиме і весь рік. Якщо хтось помирає на Великдень, то вважається, що його щаслива душа піде просто до неба, бо того дня «небо отворено».
Великодні свята закінчуються поминанням мертвих — молитвою і тризною «на горбках». У могильні горбки закопують яйця та шкаралупу від з’їдених яєць, кості зі свяченого м’яса, свячену сіль тощо; виливають і чарку горілки: «Їжте, пийте й нас, грішних, поминайте». Часом цокаються крашанками об могильний хрест, надбивають їх, а потім віддають перехожим.
ЩО МИ ЗНАЄМО ПРО ПИСАНКИ
Писанки й фарбовані яйця (крашанки) пов’язані з дійством освячення паски під час найголовнішого свята — Великодня. Звідси й їхня назва — великодні яйця.
У давнину яйця розписували писанкарки, рідше — писанкарі, які, здебільшого, були й знахарями, а були серед них і справжні цілителі, їх ще називали земними богами. У минулому писанки правили за своєрідні амулети, обереги від усякого лиха та хвороб. А візерунки, виведені на них, мали символічне значення, були магічними. Цікаво, що майже весь рослинний орнамент на українських писанках пов’язаний із рослинами, відомими своїми лікувальними якостями. Дуже поширені писанки із зображенням весни. Символізують весну різноманітні квіти, гілки дерев, гірські рослини, гірлянди, віночки, букети. Пізніше наші предки вирішили, що, чим більше кольорів на писанці, тим більшої магічної сили вона набуває і зможе принести їм кращу долю.