УЧАСТЬ У ШОУ-ПРОГРАМІ «ПАНЯНКА-СЕЛЯНКА» ВЗЯЛА НАША ЗЕМЛЯЧКА З МИХІЇВКИ — ВІТА ТАРТАЧНА
Звістка про те, що на наших теренах з’явилася знімальна група популярного телешоу «Панянка-селянка», одразу пожвавила багатьох — соцмережі буквально засипало коментами і питаннями. Розповідь про враження здивованих селян з Михіївки (за 25 кілометрів від Новограда) неабияк скаламутила Інтернет. Ще б пак, у звичайне поліське село приїхала крута одеська модель — зі своїми примхами та знімальною групою. На три дні селяни забули про «порання» і поринули з головою у знімальний процес, а панянка та королева вечірок з Одеси відчула на собі усі «принади» сільського життя.
Заварила цю «кашу» 18-річна Віта Тартачна з Михіївки. Дівчина зізналася: образливо, коли її село називають «забитим», тому вона вирішила підійняти одразу два рейтинги — свій та рідного села. Звісно, село — не «фонтан», але відтепер у Міхіївці, між доїнням корів і сапуванням городів, уміють позувати перед телекамерами!
Сама Віта давно мріяла взяти участь у відомому телешоу, а з 9 по 12 травня ця мрія стала реальністю. На три дні, помінявшись місцями з доглянутою «мажоркою», сільська дівчина (студентка економіко-гуманітарного коледжу) поїхала в обласний центр на Чорноморське узбережжя України. У шикарних апартаментах у неї була можливість відчути різницю між корівником і салоном краси, городом та фешенебельним рестораном. За задумом сценаристів, героїні програми мають, зокрема, усвідомити: обскубати курку не завжди легше, аніж витримати антицелюлітний масаж…
— Віто, судячи з реакції людей, додому ти повернулася з Одеси «зіркою»? Адже про це вже написали усі місцеві газети. Напевно, за історію Михіївки, ти — перша, хто її прославив?
— Напевно (сміється — авт.)! Коли подала анкету на участь, то зовсім не очікувала, що таке буде творитися. А тут… Такий вибух цікавості звідусіль! Почали дзвонити мені, писати у соціальних мережах. Я не дуже розповідала перед тим про свої плани. Сумнівалася, чи потрібно це мені взагалі, але анкету заповнила. Потім подзвонили з телеканалу і запросили на розмову по скайпу, щоб я розповіла про своє життя. А через два місяці запропонували стати героїнею програми «Панянка-селянка».
— Скажи, звідки така сміливість у звичайної сільської дівчини?
— Цікаво було побачити життя багатих людей. Хотілося отримати досвід від знімального процесу на телебаченні. Мене цікавить робота журналіста, а участь у проекті — нагода побачити роботу «зсередини». Я закінчую навчання на юриста, але вже зрозуміла, що це — не моє. Збираюся отримати вищу юридичну освіту, а працювати мрію журналістом.
— Чи були готові рідні, що з твоєї «подачі» їх побачить уся Україна? На тлі гламурної панянки, напевно, далеко не кожен селянин захоче позувати…
— Так, спочатку рідні були проти цього. Батьки не підтримували, а сестри сміялися з мене. Коли пройшла кастинг, то попросила сім’ю підтримати мене. Вони дуже хвилювалися, але все дуже добре пройшло.
— З якими випробуваннями тобі довелося стикнутися?
— До виходу програми в ефір, на жаль, не можу розповідати подробиць. Скажу лише, що графік мого перебування в Одесі був дуже насичений, вражень багато. Я від них не могла заснути, коли пізно ввечері поверталася зі зйомок додому. Мешкала у шикарних умовах, спілкувалася з друзями героїні, котра жила вдома у мене. Увесь час я проводила зі знімальною групою. Професійні люди, дуже комунікабельні і приємні, їх присутність не була помітна зовсім. Мене привозили на місце зйомок, повідомляли про те, які завдання на мене чекають, і все — далі була лише моя реакція на обставини. Часом, зовсім непередбачувані!
— Чи завжди ти зручно почувалася у кадрі? Адже у будь-якому шоу учасників провокують на емоції і не завжди — на приємні.
— Справді, емоції — це головне, що зацікавлює глядача, тому ніяке шоу не обходиться без скандалів, конфліктів, сліз тощо. І вони у нас із панянкою були, ми там «дали жару»! У житті на деякі ситуації, звісно, я б реагувала інакше, але за сценарієм треба було відповідати певним образам. Через це не усе на телеекрані є правдою. Не знаю, що в результаті покажуть, коли вийде програма, але, гадаю, глядач зрозуміє, хто є хто. А до камери з часом я звикла.
— Під час зйомок було відчуття дискомфорту від того, що ти — з села, як дехто каже, «забитого»?
— Так, хтось написав: «Хоч би ця забита селючка не зганьбила Новоград, злякавшись розкошів»… Дехто, навпаки, переконаний, що я живу у місті, а в село поїхала до родичів, щоб знятися у програмі. Я народилася і виросла у селі, зовсім цього не соромлюся! Не боюся важкої роботи і знаю, що таке труднощі. У деяких моментах команда була захоплена тим, як я перевтілювалася. Казали, що не кожна артистка так змогла би. Хоч далеко не усе було легко. Так, зараз я не можу дозволити собі косметичну процедуру за 5 тисяч, бо мої батьки таких грошей не мають. Натомість тепер знаю, як втілити у життя свої мрії.
— Наскільки після зйомок змінилася ти і твої амбіції?
— Отримала багато порад, досвід. Усе розпитувала після кожного кадру, вбирала інформацію, як губка. Від проекту взяла для себе по максимуму. Звісно, були й неприємні моменти, але усе в житті гарно не буває.
— Ваші відносини з панянкою — у кадрі та поза ним — відрізнялися?
— Наші конфлікти у кадрі частіше були частиною шоу. Поза кадром — дуже добрі стосунки. Панянка, навіть, просила вибачення у моїх батьків, мовляв, не хотіла їх образити.
— Подейкують, що одеситка не змогла доїхати до Михіївки у громадському транспорті, пересівши в автівку до знімальної групи. Потім на шпильках страждала від сільських доріг, потерпала від комарів та поралась у хліву, зішкрібаючи гній. А які враження про гостю у твоїх односельчан?
— У неї була істерика від сільського життя. Казали, що вона дуже гарна — модель, доглядає за собою, має гроші на дорогі процедури. Вона — справді гарна, хоча губи, як на мене, зробила завеликі… За кадром, — нормальна дівчина. Любить веселе життя, тусується у клубах.
— Як твоя сім’я прийняла вибагливу панянку?
— У мене хороша сім’я, її прийняли дуже добре. Мама давала їй чисті рукавиці для роботи, тато теж намагався підтримати. Знімальна група сказала, що їх ніхто так досі не приймав, як наша сім’я. За умовами проекту команда і панянки не ночують у селі — їдуть у готель. А у нас залишилися.
— У тебе які враження від шикарного життя в Одесі?
— Дуже класні. Харчувалася у ресторанах, мала автівку з водієм. Через зйомки дуже втомлювалася, не завжди встигала поїсти. Красиве життя — це не завжди легко. Ще й треба уміти працювати у команді, на камеру, виконувати поставлені завдання, а вони були різні.
— Цікаво, а «складні» завдання — це лягти у джакузі і пити шампанське?
— Ні. Усе побачите! Щоб не думали, що так легко мені було. Доводилося, навіть, біль витримувати. Іноді серце вилітало, але я не панікувала. Наперед мені нічого не казали: куди везуть, для чого. Зробила висновок, що йти на подібні проекти треба сміливим людям. Хто боїться, що не те покажуть про нього, той нехай буде впевнений: саме те, що він хоче приховати, — покажуть обов’язково.
— Попри те, що програма вийде в ефір у вересні, і ти побачиш себе зі сторони лише тоді, чи довелося тобі вже зараз зрозуміти якісь свої помилки?
— Так. Радили мені працювати над мовою, прибрати «суржик», читати більше книжок, щоб уміти висловити думки якнайкраще. Зараз я себе значно впевненіше почуваю. Ох, як би себе зараз показала! Розумію, що не усі моменти під час зйомок мене презентували якнайкраще, але не це головне. Головне, що я зробила маленький крок у майбутнє.
— Наскільки тобі було комфортно у ролі панянки?
— Були відгуки, що я створена для багатого життя (сміється — авт.). Звісно, це добре, коли у тебе є гроші, і ти можеш мати те, що хочеш. Проте, щоб багато досягнути у великому місті, — треба багато працювати, тому це — велика відповідальність. Звісно, у деяких панянок є багаті «опікуни», але моє ставлення до цього — негативне. Вважаю, цікавіше самореалізуватися, ніж займатися усе життя лише шопінгом і витрачати шалені гроші у салонах краси.
— То після проекту ти більше не хочеш жити у селі?
— У селі пройшла частина мого життя, тепер я планую долати нові горизонти. Багато дівчат після проекту повернулися у село і не стали щось змінювати. Я відчуваю у собі сили здобути вищу освіту. Шукаю у Києві роботу, беру участь у кастингах, хочу навчатися на курсах для телевізійників. Сільський досвід стане хорошим стимулом долати труднощі. Не хочеш жити далі у селі? Тоді давай, дівчинко, працюй! Тепер мені нічого не страшно. Можу, навіть, з парашутом стрибнути!
— Ну що ж, чекатимемо виходу в ефір програми за твоєю участю. Здійснення мрій і наполегливості!
— Дякую. Обіцяю, буде цікаво! Чекатиму на враження і коментарі після виходу програми в ефір. Можливо, до цього часу я вже не буду селянкою…