Світлані (імена в матеріалі змінено) цього дня виповнилося двадцять років. Відсвяткувати день народження вона вирішила в барі. З найближчими подругами.
Вийшовши зі свого під’їзду, Світлана попрямувала до своєї «Ауді», яку їй минулого року подарував батько.
Біля іномарки вже крутилися її подруги.
Та ювілярці несподівано заступив дорогу Вадим, котрого в дворі поза очі називали «дурником».
— Привіт, Свєтка! — широко заусміхався хлопець.
— Ну, привіт! — дівчина задерла догори свого кирпатого носика. — Чьо нада?
— Пішли на річку.
— З тобою?!
— Еге.
— І навіщо це?
— Жаб послухаємо. Вони так прикольно квакають, ги-ги!
Світлана вирячилася, а відтак захихотіла. Коли ж заспокоїлася, то зневажливо кинула:
— Вадік, гуляй! Чао!
Вадим спохмурнів:
— Ну, чого ти, Свєтка?
Ювілярка кивнула вбік сусіднього під’їзду, біля якого на лавці сиділа десятирічна Марійка:
— Он, Марічці покажи річку.
— Так вона ще мала.
— Для жаб — саме враз!
Вихиляючи гнучким станом, Світлана потупцяла до «Ауді». Дорогою пробурмотіла:
— Жаб послухать, ідіот!

Зранку в барі було малолюдно. Дівчата вибрали окремий столик за ширмою. Проте її не закривали, щоби бачити весь зал.
Грала музика. Замовили всілякі наїдки, спиртне. На честь ювілярки проголошувалися тости.
В якусь хвилину Світлана звернула увагу на молодого, високого і коренастого чоловіка, котрий сидів за столиком біля вікна і пив пиво.
— Кого ти там побачила? — поцікавилася подруга Аліна.
Світлана мовчки кивнула на хлопця.
— А! — вигукнула Аліна. — Я його знаю. Алік. Крутий чувак! Оком накинула?
— Розслабся! Здався він мені. Своїх, крутих, вистачає! Гуляєм, дєвкі!
Хміль швидко розбирав дівчат. Поводили себе гучно. Особливо — Світлана. Розкидалася нецензурними словами.
Працівники бару зробили зауваження дівчатам. Проте відвідувачки на це не реагували. Коли ж їм знову порадили вести себе тихіше, Світлана зі злістю вилаялася:
— Та пішли ви… — і розбила об підлогу тарілку. Потім — другу. Потім на підлогу полетіли порожні пляшки. Затим Світлана перевернула стіл.
— Ми їм, бачте, заважаємо! — кричала вона. — Та я вас усіх, знаєте, де бачила?!

Поліція прибула через хвилин двадцять. Викликали її працівники бару.
Побачивши правоохоронців, Світлана мов озвіріла. Вона кидалася то на поліцейських, то на працівників бару. Погрожувала всім помститися.
Зрештою всіх дівчат (їх було четверо) поліцейські повели надвір. На виході Світлана мало не зіштовхнулася з «крутим» Аліком. Той дивився на дівчину і лукаво посміхався.
Це ще дужче роздратувало ювілярку.
— Чого либишся, козел?! — і Світлана цибнула ногою, заміряючись потрапити хлопцю в пах. Однак той вчасно зреагував і відскочив убік.
— Дурепа! — кинув Алік і зайшов до бару.
Тут Світлані вдалося вирватися з рук поліцейського. Та її перехопив другий правоохоронець.
— Куди ви мене ведете? — пручалась сп’яніла ювілярка.
— До машини.
— В мене своя є тачка!
— Тобі зараз за кермо не можна.
— Мені можна все!
— Невже?
— А ви знаєте, хто мій батько?
— Раді будемо познайомитися!
— Ссуки! Пустіть! — Світлана пробувала викрутитися. Але їй це не вдавалося. Через що ще більше психувала:
— Я вас усіх посаджу!
— Гаразд, гаразд. Ходімо.
— Не піду!
Та Світлану силоміць потягли до поліцейського авто. Її подруги сумирно йшли поряд.
Коли неврівноважену дівчину затягли до салону службової машини, вона дико заверещала, а потім накинулася на одного із поліцейських. Укусила його за руку. Довелося двом правоохоронцям міцніше тримати порушницю, аби та не кусалася.

Нетверезих дівчат відвезли до медичного закладу, щоб перевірити їх на стан алкогольного сп’яніння.
У потерпілого співробітника поліції лікарі діагностували кусані рани лівого передпліччя. Отримані ним тілесні ушкодження належать до легких.
Медична експертиза підтвердила, що 20-річна Світлана перебувала у середньому ступені алкогольного сп’яніння. Тепер за свої вчинки їй доведеться відповідати перед законом. Проти неї порушено кримінальну справу за статтею 296 (Хуліганство) та частиною 2 статті 345 ККУ (Умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу чи його близьким родичам побоїв, легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, у зв’язку з виконанням цим працівником службових обов’язків).