21 липня минув рік, як перестало битися серце світлої, доброї, безмежно щирої і порядної людини, дорогого, ніжного, люблячого чоловіка, батька, дідуся, талановитого керівника — Сергія Івановича ЛАВРЕНЮКА

Життя втратило для нас свої барви. Дуже сумуємо, любимо, схиляємо голови перед Твоєю могилою і світлою пам’яттю. Ти завжди будеш разом із нами. Нехай у цей день згадають добрим словом, щирою молитвою усі, хто Тебе знав. Вічний спокій. Царство Небесне Твоїй душі.

Рідні

РІК СВІТЛОЇ ПАМ'ЯТІ ДОРОГОГО ТОВАРИША

21 липня в неповних 62 роки передчасно пішла з життя глибоко порядна, авторитетна Людина з великої літери, мудрий керівник, вірний та надійний товариш — Сергій Іванович ЛАВРЕНЮК

Життєвий шлях Сергія Івановича — зразок людської гідності та добропорядності, відданості своїй справі та обов’язку. Він вірно служив своїй Вітчизні — присвятивши свій трудовий шлях військовій службі.

Будучи офіцером, учив та подавав гарний приклад підлеглим.

Вийшов у відставку в званні полковника, працював директором Новоград-Волинського ТОВ «Завод будматеріалів», начальником відділу з питань надзвичайних ситуацій та мобілізаційної роботи Новоград-Волинської міської ради. Обіймав посаду директора ТОВ «ВУДПАК» с.Слобода Романівська. Далі працював першим заступником голови Новоград-Волинської райдержадміністрації. Після чого президентом України був призначений на посаду голови Новоград-Волинської районної державної адміністрації. На цій посаді приклав великих зусиль для розвитку Новоград-Волинського району. Пізніше обраний депутатами секретарем Новоград-Волинської міської ради. Незважаючи на недуги, до останнього дня працював на даній посаді.

Не стояв осторонь громадської діяльності — був помічником-консультантом народного депутата України, депутатом Новоград-Волинської міської ради, головою Новоград-Волинської міської організації Народної Партії.

Усі, хто знав Сергія Івановича Лавренюка, любили і поважали його за чуйне ставлення до людей, велику душевну щедрість, мудрість і життєвий оптимізм.

Він мав багатий досвід, широкий кругозір, глибокі знання та гарні організаторські здібності. Ретельне ставлення до роботи та громадської діяльності, старанність і працездатність, притаманна простота, вірність у дружбі, щирість, порядність, бажання всім допомогти викликали до нього повагу.

Сергій Іванович був добропорядним сім’янином. У любові з дружиною Галиною Олексіївною прожили 40 років. Народили та виховали двох дітей. Син Андрій — власний кореспондент від Уніформ в Брюсселі. Дочка Іванна — дружина консула в Мюнхені — на даний час виховує двох доньок.

Важко знайти слова, які могли б зменшити біль рідних, друзів, колег, всіх, хто втратив близьку і дорогу людину. Ми всією душею поділяємо з родиною Сергія Івановича всю глибину непоправної втрати.

Не хочеться вірити, що його вже з нами немає, але він завжди залишиться в серцях тих, хто його знав.

Пішовши в інший світ, Сергій Іванович залишив по собі добру пам’ять. Ця пам`ять — чиста і світла — назавжди залишиться в наших серцях.

Хай буде пухом земля, а душі — Царство Небесне.

Пам’ять про Вас житиме вічно.

Сумуючі друзі, колеги та однодумці

Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть...

21 липня минуло 10 років, як обірвалося земне життя дорогої нам людини — Миколи Васильовича ПОНОМАРЕНКА,

залишивши нам вічний смуток і добру світлу пам’ять про нього. Скільки б не минуло часу, ми будемо завжди пам’ятати і молитися за тебе. А Господь хай пошле тобі Царство Небесне та вічну пам’ять.

Сумуюча родина

25 июля — 8 лет, как мы живём с болью в душе и воспоминаниями о тебе, как о добром, порядочном, справедливом человеке, муже и отце...

Юрий Николаевич КУЧЕР

Мгновение!... И невозможно ничего исправить. И не вернуть тебя нам никогда... Из жизни ты ушёл, но не из памяти. А наша боль осталась навсегда... Светлая тебе память и вечный покой твоей душе. Ты навсегда в наших сердцах... Помним. Любим. Скорбим.

Сын, дочь, жена

23 июля — 9 дней со дня смерти дорогого нам Вячеслава Николаевича КРАВЧЕНКО

На душе — боль и сожаление. Тебя нет и больше уже не будет. А память о тебе будет жить в наших сердцах. Царство Небесное и вечный покой тебе, родненький. Кто забыл, — вспомните, кто помнит, — помяните.

Скорбим. Родные

23 липня минає 30 років, як пішов з життя чоловік, батько, дідусь — Віктор Максимович ПРАЩУР з с.Чижівка

Прости, що не змогли тебе спасти, прости, що не змогли допомогти. Хай Господь дарує Царство вічне і спокій душі твоїй. Хто знав, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть.

Сумуючі дружина, діти, онуки

І не забуть, і не вернуть, лише з болем у серці жити залишилося...

20 липня минуло 5 років світлої пам’яті дорогого сина, чоловіка, батька, дідуся — Миколи Станіславовича ВОЗНЮКА

Життя людське, мов тоненька нитка, обривається, зупиняючи людину на життєвій дорозі. Пішовши в інший світ, Ти залишив по собі добру пам’ять. Тепла Твого серця і душі вистачило для нас усіх. Ми ніколи не зможемо повірити в те, що навіки перестало битися Твоє турботливе серце. Плачуть за Тобою всі стежки, плаче дім, бо немає господаря в нім. Пам’ять про Тебе — чиста і світла — назавжди залишиться в наших серцях. Хай буде пухом Тобі земля, а душі — Царство Небесне.

Вічно сумуючі мама, дружина, син, невістка, онуки