Це — народне свято східних слов’ян, відоме з давньоруських часів. Святкування Преображення триває 9 днів — із 18 до 26 серпня. У це свято, за древнім церковним звичаєм, святять груші, яблука, мед і обжинкові вінки або жмут колосся жита й пшениці. Тому в народі цей день називають Другим, або Яблучним Спасом.
Свято Преображення обрано для благословення плодів, бо в Єрусалимі саме в ту пору дозрівав виноград, який і прийнято освячувати в цей день. Церква, благословляючи принесені плоди, утверджує думку про те, що все — від людини до рослини — повинно бути присвячене Богу як Його творіння.
За народними прикметами, Яблучний Спас означає настання осені і перетворення природи. Прийнято вважати, що ночі після Спаса стають набагато холоднішими. У середній смузі України від цього дня вже можуть починатися приморозки, а тому й кажуть: «Прийшов Спас — держи рукавиці про запас!».
Зі святом Спаса пов’язані різні обжинкові обряди: святять у церкві обжинкові вінки, на ниві ставлять«Спасову бороду» — останні незжаті колосся, які просто на полі урочисто зав’язуються червоною стрічкою і яким приноситься в жертву хлібина. Цей обряд має також назву Велесової або Дідової Бороди. До церкви несли святити квіти, мак, вірячи, що обсипання свяченим маком перешкоджає ходити до хліва відьмам, а до будинку — ходячим покійникам. Після посвяти квіти й голівки маку кладуть за іконами, де вони зберігаються до весни. Весною мак розсівають по городу, а сухі квіти на Благовіщення вплітали до своїх кіс — «щоб не випадало з голови волосся».
На Спас поминають померлих. За народною міфологією, це третій виступ мерців на світ у весняно-літньому сезоні: мерці з’являються на Страсний Четвер, на Зелені Свята і на Спаса. Наш народ вірить, що предки сприяють цвітінню і дозріванню плодів, охороняють ниви, садки і городи. Тому в ці дні приносили жертви Роду і Роженицям як родинним богам. Саме їм урочисто виготовляли і запалювали спасівські свічі з нового воску, кришили хліб, виливали медовий напій.
На Яблучний Спас також побутували обряди з водою: свяченою водою окроплювали зорану під озимі землю.
Обрядовою їжею на цей день є «шулики»: замішують пісного коржа на соді й випікають його в печі. Готовий корж ламають на шматки та вимішують у макітрі з перетертим маком і свіжовикачаним медом. Святковою стравою на Спаса традиційно були печені яблука. Верхівку з хвостиком відрізали, виймали середину з насінням, клали туди мед або цукор і запікали в печі. Готують пироги й штруделі з яблучною начинкою. Їдять їх із узваром або грушівником — киселем зі свіжих груш.
Перед Спасом є два тижні посту — «Спасівка». Існує легенда, що спасівка — це є продовження Великого посту. Бог призначив для Великого посту дев’ять тижнів, а святі отці почали просити Бога, щоб щось із тим зробив, бо для людей затяжко витримати такий довгий піст. Тоді Бог розділив той піст на дві частини: сім тижнів навесні перед Великоднем і два тижні наприкінці літа, перед Спасом. Ось чому, за народним віруванням, у Спасівку треба так само постити, як і у Великий піст.
Прийшов Спас — бери рукавиці про запас.
Минув Спас — держи кожух про запас.
До Спасівки бджола робить на пана, а після Спасівки — на себе.
Як у Спасівку будуть великі вітри, то зима буде з віхолами та лютими морозами.
Якщо у Спасівку на деревах жовтіє листя, то це віщує ранню осінь.
Якщо на Спаса нема дощу, то буде гарна суха осінь, дощів небагато буде.
Якщо на Спаса йде дощ, — січень наступного року буде сніжний, якщо спекотно, — січень морозяний.
Якщо антонівка вродила, — наступного року хліб уродить.
Пройшов Спас — пішло літо від нас.