www.zvyagel.com.ua







Праздники Украины

free counters
Сайт СШ №7 г.Новограда-Волынского
Сайт Свято-Троицкого кафедрального собора г.Новограда-Волынского Яндекс.Метрика
МЕТА - Украина. Рейтинг сайтов
Украина онлайн


Цвіля

16 Вересня 2016 | Оприлюднив: | 112 просмотров
0 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 50 votes, average: 0,00 out of 5 (0 оценок, в среднем: 0,00 из 5)
Для того щоб оцінити запис, ви повинні бути зареєстрованим користувачем сайту.
Loading...

ДОРОГОЮ ДО ЦВІЛІ
По гриби виїхали раненько. Ще на небі ясно горіли зорі, що віщувало гарну погоду. Тим більше, рясно пішов літній гриб: білі, краснюки, бабки…
Але людей у лісі, як кажуть, хоч їх самих збирай!..
І то є оманлива приказка, коли говорять, що «мого гриба не заберуть», і в ліс можна їхати о будь-якій порі. Лукавлять! «Заберуть»! Ще й як «заберуть»! Досвід мається…
До Цвілі їхали на «Жигулі». У Чижівці звернули на городницьку дорогу.
Віктор, водій, бурмотів:
— І навіщо було в таку рань їхати? Всі гриби не визбирають. Бувало, що і в обідній час виїжджали. І з двома-трьома відрами поверталися додому.
Микола на це зауважив:
— А якби того дня поїхали зранку, то назбирали б по два-три… мішки.
Кремезняк Ігор, котрий сидів на задньому сидінні, вибухнув реготом. А відтак, дещо вгамувавшись, запитав:
— То куди їдемо, хлопці?
— Спочатку до столика, — коротко відказав Микола, котрий цього разу був за провідника по «своїх» місцях.
Віктор зіронізував:
— Гриби хоч там є?
— Хоч косою коси!
— Бреше й не засміється!..
СЛОВО — НЕ ГОРОБЕЦЬ…
В’їхали до лісу. А темно-ооо… Хоч оком світи!
— Миколо, — занервував Віктор. — Ти хоч дорогу знайдеш у цьому хаосі сплетінь?
— Не плети сухого дуба! Я тут усе навпомацки знаю! — запевнив Микола. — Давай прямо!
Проїхали з-пів кілометра.
Ігор занепокоївся:
— Ще далеко?
— Вже близько.
— Це скільки?
— Якби ж то я знав…
Ігор умить напружився:
— Не зрозумів?! Що, вже у якісь нетрища заїхали?!
— Ще ні. Просто темно. Давайте ще трохи проїдемо вперед. Там розберемося.
Віктор вів авто, не вимикаючи дальнього світла. Микола через лобове скло намагався щось розгледіти попереду. І раптом як зарепетує:
— Гриб! Білий гриб! Біля сосни!
— І як же ти його там уздрів? — Віктор зупинив машину.
А Микола метнув із салону, за хвилю повернувся.
Ігор поцікавився:
— А де білий гриб?
— Мухомор, холера.
Віктор зупинив авто.
— Коротше, так, — наче сердячись, мовив він. — Треба перечекати. Поки не почне світати. Бо діла не буде. А то заїдемо зараз… А потім кукувати будемо.
— Не кидайся такими словами у простір, — дивнувато зауважив Микола. — Слова — матеріальні. Не дарма наші мудрі предки говорили: «Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш». Коротше, біду можна накликати.
— Та ну!..
ПЕРШІ ГРИБИ
Віктор звернув ліворуч, на вузеньку лісову дорогу, попереду якої на фоні передсвітанкового неба виднілися чорні обриси молодого соснового лісу.
— Тепер і передрімати можна, — позіхаючи, мовив водій і відкинувся на спинку сидіння. — Бай-бай.
Ігор, умощуючись на задньому сидінні, докинув:
— І я такої думки.
Миколу потягло на свіже повітря:
— А я піду гриби пошукаю.
— Миколо, — не розплющуючи очей, застеріг Віктор. — Там звірі. Подумай.
Микола на те:
— Вони дрихнуть, як і ти.
— Тоді, якщо назбираєш грибів, — гукнеш. Допоможемо принести.
Микола ступив у сосновий ліс, захисток у якому знайшли поодинокі дубки, берізки та осичини.
Під кепкою намацав кнопку мініатюрного ліхтарика, вмонтованого в козирок, натиснув її. Вдарив струмінь світла. І в траві Микола одразу побачив білого гриба з товстою ніжкою. А біля нього — ще одного, меншого. Через кілька кроків чергова знахідка: краснюк! Красень на дві долоні!
Микола дивувався: це ж треба! Біля самої дороги! Але мати колись говорила, що гриб може вирости за кілька годин. Це, якщо тепло і в землі є волога.
Освітлюючи ліхтариком траву і кущі, Микола ступив далі. І знову, біля оброслого мохом стовбура, знайшов білі гриби. Аж п’ять штук! Та такі красені! А ось і бабка поряд, краснючок…
Потім заглибився в ліс. Поволі оживало птаство. Десь у глибині лісу загавкала лисиця.
З дороги засигналило авто.
Коли Микола повернувся, Віктор у звичній своїй манері поцікавився:
— Ну що там, грибний маніяк?
— Ось! — Микола показав відро. — Хто дрімає, а хто гриби збирає!
— Ану покажи!.. Ти диви! І справді назбирав! І, дивися, скільки! От хитрун! Ліхтариками обвішався — і герой! Поїхали!
— Поїхали. До речі, це ти гавкав?
— Що-ооо?!.

Микола МАРУСЯК
(Далі буде)

Вы должны войти что бы писать комментарии.

Позначки:, , , ,