Як військові самотужки формують імідж України на Сході

Як військові самотужки формують імідж України на Сході

Після спілкування з військовими іноді складається враження, що, крім них, там, на Сході України, дуже мало нашого, українського. А головне, чого там мало, — це нашої державності. Тієї, за яку помирають захисники України, яку ось уже понад два роки відстоюють бійці.
Зауважу: у нас мало йдеться у ЗМІ, що багато хто із захисників на Сході не просто воює зі зброєю у руках. Крок за кроком їм доводиться навчати населення Донбасу знати і поважати українське, про яке ніхто раніше не говорив із російських телеканалів, газет. І зараз, будемо відвертими, не говорить.
Проте, виграти війну без інформаційної державницької політики — неможливо. Усі знають, що війну найперше виграють у головах, але чомусь діяти нашим військовим доводиться самотужки — без підтримки Уряду, Президента…
Заступник командира 2-го механізованого батальйону, майор Ігор Назарчук розповів, як багато цивільних патріотичних заходів організовують на Сході захисники 30-ї ОМБр. За власні кошти купували солодощі, шкільне приладдя і вітали першокласників у Артемівську з початком навчального року.
У Троїцькому, де стояли захисники, звернулися до директора коледжу (філії Донецького університету економіки і права), щоб на урочистій лінійці провести «Урок мужності». Коледж працював у Донецьку, а з початком бойових дій переїхав у Артемівськ. Виявляється, українців там теж вистачає — тих, котрі не захотіли бути у складі ДНР чи ЛНР…
Директорка коледжу погодилася провести «Урок мужності», але попросила: «Приходьте без зброї». І вони прийшли — українські воїни, які розповідали студентам про те, що треба любити землю, на якій народився і живеш. І що ця країна — не Росія, а Україна. А студенти читали їм вірші українською — про Україну, і подарували 5-кілограмовий торт у знак подяки. Далі вони потоваришували: військові ще не раз замовляли через школу солодкі торти для солдатів.
А ще раніше, на День святого Миколая, воїни 2-го механізованого батальйону були чудотворцями. Разом із заступником командира Ігорем Назарчуком, який переодягався то у Миколая, то у Діда Мороза, їздили до вихованців дитсадків і дарували солодощі малечі.
Там, де йдуть воєнні дії, так рідко трапляються дива — тож бажаючих сфотографуватися з добрим Миколаєм було багато. «Руки боліли від того, що стількох дітей довелося підіймати і фотографуватися, але моральне задоволення від того, що нас зрозуміли, було неперевершеним», — поділився Ігор Назарчук.
Їх мета — не очікувати від держави, коли вона почне опікуватися патріотичним вихованням тієї частини України, за яку ми боремося. Снаряди вбивають, руйнують і нищать усе навкруги, а наші захисники не втрачають надії пояснити людям, що вони — не вороги.
Юлія КЛИМЧУК