25 ВЕРЕСНЯ — ДЕНЬ МАШИНОБУДІВНИКА
Досліджуючи історію ВАТ «Новоград-Волинський завод сільгоспмашин», звісно,звертав увагу на його керівників різних поколінь. Ветерани підприємства багато розповідали про колишніх керівників, зокрема, Стохлю, Рибалка (з ним пощастило працювати і мені) та ін.
Проте найбільше років віддав рідному заводові Валентин Прокопович Трофимець, який працює тут з липня 1965 року. Зазначу, що ветеран підприємства — цікава, неординарна особистість, адже знаю його майже 35 років. Бачив його кар’єрний ріст, спостерігав у різних ситуаціях: безпосередньо на виробництві у цехах, у спілкуванні на рівних з робітниками, у жвавих дискусіях на виробничих планерках та зборах, у виступах з трибун різних міських зібрань або на спортивних аренах стадіону «Авангард»... Він — весь час у динаміці, і саме ця риса, напевне, допомогла зробити йому кар’єру, врешті стати помітною особистістю не лише у нашому місті, а й далеко за його межами.
Валентин Прокопович — цікавий, щирий співрозмовник. У цьому переконався ще раз, коли побував нещодавно на рідному «Сільмаші». У невеликому робочому кабінеті голови наглядової ради говорили про історію заводу, згадували йото становлення, великі трудові досягнення у минулому, непрості часи сьогодення...
Валентин Трофимець народився 23 жовтня 1939 року в сім’ї звягельського військовослужбовця. Навчався у другій школі, особливо любив точні науки. Відвідував заняття у фізичному гуртку. Його кращі моделі різних механізмів та приладів були відзначені медалями навіть на всесоюзній виставці. Окрім сумлінного навчання, юнак досяг неабияких висот у різних видах спорту.
Затим навчався у Кременецькому лісотехнічному технікумі. Після служби в армії, отримав фах інженера-механіка у Львівському політехнічному інституті.
З того часу (1965 р.) він живе рідним заводом. Завдяки глибоким знанням, новаторському підходу до справи, а також працелюбності, він успішно долав щаблі кар’єрного росту. Він і тепер із вдячністю згадує тих, хто допоміг йому у професійному становленні, це: конструктори Сергій Аполонович Тхоржевський, Людмила Степанівна Нагога, Ілля Золманович Краснер, Юрій Якович Колотов. В’ячеслав Михайлович Лозко та ін., головний інженер Аркадій Семенович Клебан, врешті, його попередник на директорській посаді — Анатолій Степанович Рибалко.
В.П.Трофимець — умілий керівник, завжди намагається побачити в людині її професійні навики, а також загальнолюдські цінності. Добрим словом згадує тих, з ким пощастило переоснащувати технологію випуску кормопереробної техніки (Ф.П.Зубрицький, М.М.Куркач. О.І.Коряков, І.Т.Вознюк, В.І.Олексійчук, В.Є.Денисенко, Л.М.Броновицький...).
Після 15 років роботи у відділі головного конструктора, у т.ч. головним конструктором, розпочався новий етап у його трудовій біографії — він став заступником директора з виробництва, затим — головним інженером. І це у роки, коли директором підприємства був А.С.Рибалко — керівник надвимогливий, з непростим, запальним характером.
А згодом союзне міністерство довірило Трофимцю і директорське крісло. На новій посаді (1986-2000) Валентин Прокопович багато зробив для проведення реконструкції підприємства, зведення нового складального цеху, малярно-сушильного комплексу, очисних споруд. Продукція сільмашу відправлялася у всі союзні республіки, Монголію, В’єтнам, Лаос, Індію, Італію, Польщу, на Кубу.
Не забував керівник і про соціальну сферу. Завод збудував для своїх працівників багатоквартирний будинок, зразковий дитячий садок для дітей працівників. Функціонував благоустроєний дитячий табір у Курчиці, десятки працівників отримали направлення на навчання у ВУЗи.
За багаторічну сумлінну працю В.П.Трофимцю у 1999 році присвоєно почесне звання «Заслужений машинобудівник України». Він неодноразово обирався депутатом міської ради, завжди допомагав у благоустрої вулиць рідного міста.
У жовтні 2000 р. В.П.Трофимець обраний головою наглядової ради ВАТ «Новоград-Волинський завод сільгоспмашин». На цій посаді разом з дирекцією підприємства намагається модернізувати виробництво, знаходити нові ринки збуту продукції.
Наша розмова, з огляду на відведений час, завершувалася, проте мій співбесідник, схоже, хотів ще багато чого сказати — про те, яким має бути сучасний керівник, про повагу до коханої дружини, батьківську увагу до дітей, вимогливість і порядність у всьому. Але, про що б не говорили, він знову повертався до теми про завод, якому присвятив своє життя.
Віктор САВИЦЬКИЙ, член Національної спілки журналістів України, колишній працівник заводу