30 жовтня — 10 років світлої пам’яті Валентини Михайлівни РОЖКО

Ти була шанобливою донькою, чудовою сестрою, люблячою дружиною, турботливою мамою, справедливим педагогом і щирим другом, кумою. Твоє серце і твоя оселя були відкритими для кожної людини. Як швидко плине час...

Нема Тебе, хоч скільки хочеш клич,

Сама печаль повисла над землею.

У світі, серед безлічі облич,

Вже не зустріти усмішки Твоєї...

Твоє проміння могло б ще сіяти

І зігрівати усіх нас теплом,

За душу Твою будем Бога молити,

Спи, найрідніша, спочивай вічним сном...

Земля тобі пухом і Царство Небесне, наша рідненька... Пам’ятаємо, сумуємо, молимось за упокій Твоєї душі...

Чоловік, діти і вся родина

28 жовтня минає 40 днів, як перестало битися серце любої донечки, сестри, племінниці — Олени Миколаївни САПЕГИ

Рветься на частини серце, болить душа і не віриться, що тебе вже немає серед нас. Життя втратило свої барви.

Нехай свята земля береже твій вічний спокій. Царство тобі Небесне.

У скорботі мама, сестра та всі рідні

30 жовтня минає 9 днів, як пішов з життя Олексій Миколайович ВАРАВКА

У скорботі голови схиляємо, сумуємо, любимо, пам’ятаємо. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть. Нехай свята земля береже твій вічний сон.

Сумуючі дружина, діти, онуки, рідні та друзі

30 жовтня — 9 днів, як немає з нами дорогої та рідної людини — матусі та бабусі — Антоніни Іванівни ДУБОВИК

Мамочко! Земля тобі хай буде пухом і вічне Царство в Небесах. Ми тебе ніколи не забудемо, завжди ти — в наших серцях.

Вічно сумуючі сини Юра, Сергій, Вітя, невістка Мая, онука Інна, онук Саша, брат Іван з дружиною, сестра Галя з чоловіком

28 жовтня минає 9 днів, як передчасно відійшла у вічність надзвичайної доброти людина,кохана дружина, люба матуся, турботлива бабуся, яку всі ми любили і поважали, — Олена Василівна КРИКОТА

Нестерпний біль розриває серце, бо ми вже ніколи тебе не побачимо, не почуємо твого лагідного, милого голосу, не відчуватимемо твоєї душевної теплоти, ніжності та турботи. Але ми завжди будемо тебе любити і пам’ятати. Нехай Господь Бог дарує твоїй душі Царство Небесне і вічний спокій. Світла тобі пам’ять.

Сумуючі чоловік, донька, онучок та всі рідні

1 листопада минає рік світлої пам’яті Станіслава Івановича ХОМУТОВСЬКОГО

Той день, коли останній вогник згас і серце перестало битись, став найстрашнішим днем для нас. Ніхто не знав і не відчував біди, і ми не можемо з цим змиритись. Рветься на частини серце, болить душа і не віриться, що тебе вже немає серед нас. Чому життя таке несправедливе? Добрим людям — доля нелегка... Ти був завжди веселим, добрим, щирим. Мав золоту душу і вмілі руки. Любив життя понад усе. Ти залишив по собі добру пам’ять. Вічного тобі життя у Царстві Небеснім та спокій твоїй душі.

Сумуючі дружина. діти, внуки, всі рідні

13 жовтня минуло 34 роки, як немає тата — Івана Феодосійовича ПОДОЛЯНЧУКА, 28 жовтня минула 10 річниця, як немає мами — Антоніни Петрівни ПОДОЛЯНЧУК, 3 листопада — 40 днів, як не стало нашого єдиного брата — Володимира Івановича ПОДОЛЯНЧУКА

Вас немає, серце плаче, душа згорьована болить. Ми кожен день чекаємо вас і виглядаємо щомить. Закрила хижа смерть повіки, скувала холодом вуста, заснули вічним сном навіки люди добрі і прості. Не заросте ніколи та стежина, що вас провела в останню путь. Похилиться зажурена калина, і добрим словом люди пом’януть. Скільки не мине часу, а ви завжди будете поряд із нами. Хай над вашими могилами світить сонце, жалібно співають пташки, а на квітах буде роса — то пам’ять про вас. Спіть спокійно, наші дорогенькі. Лебединим пухом хай буде вам земля, а душі — вічний спокій і Царство Небесне.

У вічній скорботі доньки і сестри з сім’ями