Це прислів’я — перевірене життєвим досвідом багатьох поколінь і актуальне у всі часи. Саме про те, як досягти мудрості, навчитися долати труднощі, розповідає казка «Біда навчить» Лариси Петрівни Косач (Леся Українка), яка вийшла у світ рівно 125 років тому.


Лариса Косач дуже любила дітей. У дитинстві, коли мами не було вдома, вона доглядала за молодшими сестрами Оксаною та Ізидорою і братом Миколою. Коли ж сама була в подорожі, то завжди писала меншим окремого листа або робила приписку в листі до батьків: «Милі мої люди, Оксаночка, Микось і Дроздик», «Любі мої людкове, Оксаночка, Микось і Дора», «Цілую міцно тебе і папу, і «малюток».
Здатність легко знаходити спільну мову з дітьми Леся Українка успадкувала від батька. Про це залишила цікаві спогади її сестра Ольга Косач-Кривинюк: «Була в батька й Лесі надзвичайно цінна риса: вони на диво високо цінували людську гідність у всякої людини, хоч би у наймолодшої дитини… Я не пам’ятаю, щоб батько, чи Леся повелися з кимсь грубо… З дітьми ж — і своїми, і чужими — батько був завжди ласкавий та ніжний, говорив поважно, наче з рівними собі, зовсім так само поводилася й Леся. Певне, тому вони обоє мали завжди багато «молодих друзів», як казав батько (не «малих», а «молодих», і це дуже імпонувало й подобалося дітям), ті «молоді друзі» дуже їх любили та поважали».
У письменниці є багато творів для дітей. Вони друкувалися в журналі «Дзвінок». Казка «Біда навчить» з’явилася на сторінках журналу в 1891 році. Написала її Леся у дев’ятнадцять років на Волині. Окремими виданнями казка вийшла 1978 р. (художник — В.Литвиненко) та 1988 р. (художник — І.Козіна) у видавництві «Веселка».
У цьому творі головний персонаж — безтурботний горобчик, який «нічого не тямив: ані гніздечка звити, ані зерна доброго знайти». Добру пораду дав йому крук: «Розум, молодче, по дорозі не валяється, не так-то легко його знайти! А я тобі от що скажу: поки біди не знатимеш, то й розуму не матимеш. От тобі моя наука».
«Біда навчить» приваблює малого читача не лише своїм дидактичним спрямуванням — придивлятися до життя й самотужки набиратися розуму, а й захоплюючими пригодами горобчика, його зустрічами з птахами. Казка має щасливий кінець. Горобчик став таким хазяйновитим та мудрим, що аж сусіди-горобці дивувалися: «Які ви, пане сусідоньку, мудрі!».
Ця повчальна історія перекладена багатьма мовами. За її мотивами у 1970 році на студії «Київнаукфільм» зняли мультфільм «Некмітливий горобець».
Хотілося б, щоб все більше батьків, вихователів, вчителів використовували казку про горобчика у вихованні підростаючого покоління. Як писав Сухомлинський, завдяки казці дитина пізнає світ не лише розумом, а й серцем.