Поминання 47/2016
16 листопада минає 40 днів, як пішла з життя Людмила Миколаївна ФРАНЧУК Життя людське, мов тоненька нитка, обривається. Не існує тих слів, щоб висловити біль, горе, від якого плачуть наші серця. Не можемо повірити в те, що навіки перестало битися Твоє турботливе серце. Ти була для нас опорою, порадницею і дуже гарною господинею. Ти прожила життя для дітей, рідних, завжди за всіх піклувалася. В наших серцяхТи житимеш вічно. Хай буде лебединим пухом тобі земля, а душі — Царство Небесне. Вічно сумуючі діти, внуки, зяті, невістки, мати, брат, сестра, рідні |  |
25 листопада — 40 днів, як немає з нами Юрія Дмитровича КОПЙОВА Плаче серце, біль не передати. Сумуємо і пам’ятаємо кожну хвилину. Хто забув, — згадайте, хто пам’ятає, — пом’яніть. Вічний спокій тобі, рідненький, а ми ніколи не забудемо. Сумуємо: дружина, дочки, зяті |  |
21 листопада — 40 днів, як немає з нами Петра Якимовича ЛЕЩЕНКА Пам’ятаємо, любимо, сумуємо. Спи спокійно, наш дорогий батько, дідусь. Сини, невістка, онук |  |
22 листопада — 10 років, як немає Віктора Івановича КОТВИЦЬКОГО Від нас пішов ти дуже рано, не зміг тебе ніхто спасти. В серцях у нас глибока рана, на жаль, життя немає вороття. Але поки живі ми, — вічно будеш з нами ти! Царство тобі Небесне! Рідні |  |
17 листопада — 40 днів, як ми живемо з болем в душі і згадуємо нашу кохану дружину, сестру, тітку, добру подругу — Тетяну Йосипівну ГАЦЕЛЮК Глибокий сум і добра пам’ять назавжди залишиться з нами. Рідні та друзі |  |
22 ноября проходит год, как нет с нами Татьяны Павловны СИМЧУК Проходит год, но ты с нами всегда Семья Тимощуковых |  |
22 листопада — рік, як немає з нами колеги — лікаря-лаборанта — Тетяни Павлівни СІМЧУК Вогонь життя раптово згас. Печаль і смуток серце ранить. Низький уклін вам від нас і вічна пам’ять. Колектив Клініко-Діагностичної лабораторії міськрайТМО | |
18 ноября — 40 дней, как ушёл в вечность наш дорогой сын, брат, крёстный, внук — Андрей Михайлович ПЕЛЕШОК Ушёл от нас внезапно, слишком рано, а было ведь не так уж много лет. Ушёл... и кровоточит в сердце рана. Ушёл... и, показалось, — меркнет свет. Представить жизнь без тебя невыносимо и сложно, и до сих пор тревожит душу нам беда, смириться с этим горем невозможно, ушёл не на минуту — навсегда. И с этой смертью в мире что-то оборвалось, пусть говорят: «Незаменимых нет людей», но ты ушёл — и пустота осталась, а боль утраты не пройдёт с теченьем лет. Ушёл, но на земле свой след оставил, остался в памяти поступками, делами. Ушёл, но ты достойно жизнь прожил. Родители, брат, вся семья |  |
22 листопада минає рік, як пішла у вічність дорога і рідна дружина, матуся та бабуся — Тетяна Павлівна СІМЧУК Немає слів, щоб жаль цей передати...Все, що в серці, — дуже важко розказати. Такої, як ти, вже не буде, таких, як ти, шанують люди, таких, як ти, не забувають, таких, як ти, вічно пам’ятають. Поки живемо — нам тужити, твоїм іменем дорожити. Життя, тобою недожите, всім нам скорботою болить. Вічно сумуючі чоловік, сини, невістки, онуки, рідні | |
Хто пам’ятає, — пом’яніть, хто забув, — згадайте... 15 листопада минуло 2 роки світлої пам’яті дорогого, люблячого чоловіка, батька, дідуся — Степана Олександровича СІМЕНІШИНА Нема тебе, рідненький, скільки не клич — лише печаль повисла над землею. У світі, серед безлічі облич, вже не зустріти посмішки твоєї. Якби ти міг ще довше жити, — були б щасливі ми усі, але не в силах ми змінити Господню волю у житті. Таких, як ти, не забувають, таких лиш вічно пам’ятають. Любимо, сумуємо, пам’ятаємо. Царство Небесне і вічний спокій. Сумуючі дружина, діти, онуки |  |
15 листопада минуло 40 днів, як пішов з життя дорогий кум — Вадим Іванович НИКОНЧУК Той день, коли твій світ погас і серце перестало битися, став найстрашнішим днем для нас, з яким не можемо змиритися. Такого милого, святого, такого доброго, як ти, такого щедрого, простого нам вже ніколи не знайти. Нехай Господь тобі дарує життя — те, вічне, неземне, і хай навік тебе полюбить і прийме в Царствіє своє. Сумуємо, любимо, пам’ятаємо. Вічно сумуючі куми Красуліни |  |
Коментарі відсутні