Іноді мені здається, що люди, захоплені чимось, у душі назавжди залишаються дітьми. Погодьтеся, є в них оця одержимість захопленням, і, здається, її не здатні зруйнувати ані сходження снігових лавин, ані стрибки валют на фондових біржах, ані +30 взимку...
Ось і героїня моєї наступної статті — Наталя Морозова — теж є людиною, котрій дуже затишно і комфортно у своєму захопленні. Вишивання картин бісером — то для неї її власний світ, а поселилася вона у ньому не так давно, пішовши у декретну відпустку. Проте зараз, вийшовши на роботу, місце прописки свого захоплення молода жінка змінювати не збирається.
Нехай немає вже багато часу на улюблене заняття, але вона щодня шукає час для вишивання. Довгими зимовими вечорами її союзниками стають настільна лампа, голка з ниткою, схема вишивки і бісер… Коли домашні бачать маму за цією роботою, вони вже не намагаються «потягнути ковдру на себе», щоби позичити її увагу, бо знають: це заняття — порятунок для маминої душі.
Не може вона жити спокійно, коли у шафі лежать невишиті схеми картин! Будуть потім зроблені і солодкі торти, і домашні уроки, і проблеми та радощі кожного члена їх сім’ї будуть вислухані. А зараз нехай усе те зачекає, бо прийшов час оживити нову схему для вишивання…
Знаю, Наталя буде сміятися з цих моїх слів, бо ж не любить зайвої балаканини. «Якщо будеш писати, то не пиши багато», — це був її єдиний меседж після нашого короткого інтерв’ю. Як кажуть журналісти, нема й де розігнатися…
Але ж писати про бухгалтерів, які вишивають, то вже сама по собі прикольна тема, бо в людській уяві — це завше люди із калькулятором та звітами, і аж ніяк — не з бісерними картинами!
— Зовсім випадково я стала вишивати, — розповідає Наталя, — побачила в Інтернеті, купила схему, вишила, сподобалося. Першою моєю картиною стала ікона «Таємна вечеря». Потім пішло-поїхало…

А потім були ікони, пейзажі, павичі, феї, риби, навіть, спокусливі дівчата — усі ці сюжети манять принадами в оздобленні бісеру і здатні прикрасити різні інтер’єри. Мерехтлива гра кольорів бісеринок, на які потрапляє світло, запрошує знову і знову роздивлятися сюжети, милуватися їх відблисками, малюючи продовження у своїй уяві.
Отак спонтанно Наталі довелося стати імпровізованою майстринею. Декрет був довгим — про це нині говорить велика кількість вишитих схем. «Скільки праці сюди довелося вкласти», — подумає кожен, переглядаючи картини, а Наталка не вважає цю роботу виснажливою. Говорить, то для неї — найкращий і найшвидший шлях до гармонії, які б життєві бурі не розхитували човен, на якому пливе.
Ось і синочок, під впливом маминого хобі, вирішив якось собі зайнятися вишиванням. Сюжет обрав кумедний — «Кіт в холодильнику», але, вишивши бісеринок з десять, на більше його не вистачило. Так і лежить зараз десь у шухляді, замість холодильника, «недороблений» кіт, чекає своєї черги. Тато до такої «сімейної» майстерності взагалі не долучається — чоловіки часто вважають те марною тратою часу. От, якби це стало бізнесом, — тоді годиться, а так…
А чому б не зробити це бізнесом? Хіба не класний подарунок до ювілею чи свята — вишита бісером картина? Так, китайська продукція у магазині, може, й дешевша, але ж тут — ручна робота, енергетика, ексклюзивність замість «ширпотребу».

— Замість того, щоб заробити, я, навпаки, витрачаю гроші на схеми (а вони недешеві), — усміхається Наталка. — Виставляла роботи на виставці під час «Лесиних джерел». Відвідувачі підходили, питали, захоплювалися. Щось вдалося продати — все ж таки є ті, хто ручну роботу цінує.
Є люди, котрі вірять: є сюжети вишивок, що стимулюють у нашому житті настання кохання, несподіваного прибутку, чи здійснення якихось мрій. А якщо таку картину повісити в оселі чи кабінеті «по фен-шую», то стережіться — добра «привалить»… Звісно, це жарт, але усім відомо, що, як ставишся до чогось, — те й матимеш. Тому, якщо вам раптом закортіло чогось своєрідного та «з душею» для когось із близьких або друзів, — зробіть приємне собі та іншим. Для цього слід поцікавитися творчістю майстрині бісерних картин (тел.: 097-563-49-52 або 5-60-85), і щось принадне для вас обов’язково знайдеться у її колекції.
— Стільки всього хочеться ще вишити, — поділилася Наталка. — Головне для мене — знати, що це людям подобається, і що мої картини радують!