26 листопада — рік, як пішла з життя Єлизавета Йосипівна СВІРСЬКА

Той день, коли твій погляд згас і серце перестало битись, був найстрашнішим днем для нас, і з цим ми не могли змиритись. Ми пам’ятаєм кожен день, коли ти ще була із нами, твій голос, усмішка, любов — вони не забуваються з роками. І тихо скотиться сльоза за тебе — ту, якою ти була...

Сумуючі дочка Ліна, зять Сергій, внук Максим, свати

27 листопада минає 15 років, як немає з нами Миколи Степановича ГЕРАСИМЧУКА

01.09.1939-27.11.2001 р.

Рідний наш, і вдень, і вночі болить душа і плачуть очі, сльози течуть, не висихають, а думи душу розривають. Такого рідного, золотого, такого доброго, щирого, такого простого, як Ви, вже нам ніколи не знайти.

Дочки Галя, Таня, зяті, онуки, правнуки

27 листопада минає 20 років, як пішла з життя Ніна Тихонівна КОПИЧКО

У скорботі голови схиляємо, сумуємо, любимо, пам’ятаємо. Хто забув, — згадайте. Хто пам’ятає, — пом’яніть. Нехай свята земля береже твій вічний сон.

Сумуючі: син Ніколай, невістка Ольга, внучка Наталія з чоловіком, внук Денис з дружиною, правнуки: Серафима і Даніель, дочки Ірина та Надія з сім’ями та інші рідні

26 листопада — річниця світлої пам’яті Людмили Яківни МАРЧУК

Земля Вам хай буде пухом і вічне Царство в Небесах. Ми Вас ніколи не забудемо, завжди Ви — в наших серцях. Глибокий сум і добра пам’ять назавжди залишаться з нами.

Рідні

23 листопада минуло 9 днів, як передчасно пішов з життя Юрій Миколайович КРИВЕНКО

Тебе немає, серце плаче, душа згорьована болить. Не заросте ніколи стежинка, що провела тебе в останню путь. Похилиться зажурена калина і добрим словом люди пом’януть. Хай над твоєю могилою світить сонце, жалібно співають пташки. Спи спокійно, лебединим пухом хай буде земля, а душі — вічний спокій і Царство Небесне.

Батьки, брат з сім’єю, дружина

Той день осінній став сумний, і ми не в силах щось змінити.

Тебе не стало, наш ти дорогий, а серце так хотіло жити...

Станіслав Володимирович МОХОРТ

28.01.1952-16.11.2016 р.

Кажуть, Бог забирає найкращих... Минає 9-й день тяжкої скорботи і печалі, як Тебе немає з нами, як відлетів Ти у далекі, неземні краї, залишивши нам на згадку спогади та смуток. Не стирається рана в наших душах. Ти був для нас опорою, порадником, люблячим чоловіком, гарним батьком та найкращим дідусем. Весь час турбувався про нас, забував думати про себе. Спасибі Тобі, рідненький, за турботу, життєву мудрість. Пам’ять про Тебе — завжди з нами. Вічного Тобі життя у Царстві Небеснім та спокою Твоїй душі.

Дружина, діти, онуки

30 листопада минає 13 років світлої пам’яті дорогенької, турботливої Матусі, лагідної бабусі — Лідії Микитівни КАРПОВИЧ

Так пусто нам на душі, і серце плаче кожен день від болю, і огортає тихим смутком все навколо. Рідненька, ми сумуємо за Тобою. Великий слід у житті Ти залишила і скільки всім добра зробила. Любила життя, любила людей, прожила Ти для онуків і дітей, пішла достойно в майбуття, Тобі не буде забуття. І поки пам’ять житиме в віках, живою ти будеш в наших серцях. Царство Небесне і вічний спокій Твоїй світлій душі.

Вічно сумуючі дочка, зять, син, невістка, онуки, правнуки та всі рідні