Добрий день, редакція газети «Звягель»! Нещодавно я розійшлася зі своїм громадянським чоловіком. В офіційному шлюбі ні я, ні він не перебували. Чи можу я претендувати на майно, яке було набуте чоловіком за час нашого спільного проживання?

На запитання відповідає начальник юридичного відділу газети «Звягель» Геннадій ФРЕГЕР:
Так вже історично склалося, що жінки мріють про шлюб, а чоловіки його побоюються. Але останнім часом все більшу популярність набуває, так званий, громадянський шлюб. Тобто, спільне проживання без офіційної реєстрації шлюбних відносин. Особливо популярний такий вид відносин серед пар, які вже офіційно побували у шлюбі та пройшли виснажливу процедуру розірвання шлюбу та поділу майна.
Більшість людей вважає, що громадянський шлюб не породжує ніяких прав та обов’язків щодо майна, на відміну від реально зареєстрованого шлюбу. Але це не так.
Стаття 74 Сімейного кодексу України встановлює, що, якщо жінка та чоловік проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, то майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Таким чином, у випадку доведення факту спільного проживання однією сім’єю, на майно, набуте у громадянському шлюбі, поширюється режим спільної сумісної власності подружжя.
Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя визначені у ст.60 Сімейного кодексу України.
Так, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один із них не мав із поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
При поділі майна, набутого у громадянському шлюбі, в першу чергу, необхідно встановити наступне:

1. факт перебування у громадянському шлюбі та його тривалість. Встановлення факту проживання у громадянському шлюбі вирішується судом на підставі доказів, які підтверджують низку важливих моментів фактичних сімейних стосунків. Наприклад, можна доводити факт спільного проживання шляхом допиту свідків, встановлення фактів спільного відпочинку, який може бути доведений наявністю фотознімків, спільно оплачених відпусток. Важливим моментом доведення у цій категорії справ є наявність спільних витрат та спільне управління майном;


2. обсяг майна, який підлягає поділу, та порядок його поділу. Необхідно з’ясувати, скільки майна було придбано за час спільного проживання, джерела і час його придбання.

При зверненні до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім’єю та поділ майна, слід також зважати на одну з головних обставин — особи, які перебувають у цивільному шлюбі, не можуть одночасно перебувати в будь-якому іншому шлюбі. Інколи, не розірвавши шлюб, чоловік чи дружина починає спільно проживати з іншою особою. Таке проживання може тривати як незначний час, так і досить довго. При цьому чоловік та жінка, які проживають у цивільному шлюбі, не звертають уваги на ту обставину, що один із них фактично перебуває в зареєстрованому шлюбі з іншою особою.
У такому випадку майно, набуте парою, не підпадатиме під поняття «спільна сумісна власність» у розумінні Сімейного кодексу.
На практиці вищезазначені процедури мають багато складностей та ризиків, що пов’язані з відносною рідкістю звернень особами до суду щодо даної категорії справ та відповідно неоднозначною судовою практикою. Також однією зі складностей можна назвати значний обсяг доведення в даній категорії справ.
Також суттєвим моментом є те, що особа, яка проживає у громадянському шлюбі, може без згоди другого з подружжя продати майно, яке оформлено на неї, на відміну від майна, придбаного в офіційному шлюбі, яке може бути продано тільки за згодою чоловіка або дружини.
Існує низка особливостей щодо майна, набутого до 1 січня 2004 року.
Так, майно, набуте до 1 січня 2004 року під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об’єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо:

1. майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім’ї;


2. інше не встановлено письмовою угодою між ними.

При цьому спільною працею осіб слід вважати їх спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об’єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету.