8 грудня минає 10 років, як пішла з життя найдорожча у світі мама, бабуся — Лідія Михайлівна МАЙДАНЕЦЬ з с.Пилиповичі

Такої рідної, святої, такої доброї, як Ви, такої щирої, простої, вже нам ніколи не знайти. Світла пам’ять про Вас завжди житиме в наших серцях. Царство Небесне і спокій Вашій душі.

Вічно сумуючі дочка, сини, невістки, онуки, правнуки, рідні

4 грудня минає 9 днів, як перестало битися серце дорогої нам людини — Світлани Валеріївни ЯЩУК

Бабусю, матінко, сестричко... Обличчя рідне — чорна стрічка. Тобі веліла доля клята під снігом небуття дрімати. Та, оберегом із любові, — ти в нашій пам’яті і крові...

Донька, брат і чоловік

Дмитро Андрійович МІНІН

07.11.1926-05.12.1993 р.

Пішов від нас ти дуже рано, ніхто не зміг тебе спасти, яка глибока в серці рана, поки живі ми, — з нами ти.

Сумуючі дружина, діти, онуки

2 грудня минає 2 роки, як пішла від нас у вічність люба дружина, мама, бабуся — Галина Дмитрівна ДАНИЛЬЧУК

Літа минають й пролітають, наче птахи, ніхто не жде мене удома й біля хати, лиш тільки діти дзвонять: «Як ви, тату?». Галю, щоб ти жива була, питали б: «Як там мати?». Коли іду додому, — зупиняюсь, я стану й згадую, мов уві сні, як ти назустріч виходила мені, ставала біля хати й посміхалась мені на радість і собі. Прожили с тобою ми у парі трохи більше сорок літ, ні я не знав і ти тоді не знала, що скоро ти підеш у інший світ. В останню мить я ждав, що ти щось скажеш, в очах твоїх була журба, ти подивилась й тихо кажеш: «Не плач, я біля тебе, я — жива». Лише у згадках і у снах тепер тебе я бачу і чую голос твій живий, дивлюсь на фото й тихо плачу й молюсь за тебе, ангел мій. Ти будеш вічно жити з нами, бо все ти бачиш, душа твоя жива, ти — найдорожча й найрідніша в цілім світі, для мене, Галю, ти — одна. Колись зустрінусь я з тобою, може, через десять, може, через двадцять літ, тоді ми разом із тобою полинемо в новий наш вічний світ.

Вічно сумуючі чоловік, діти, онуки

4 грудня — 17 років, як немає дорогої нам людини — Рими Федорівни ДИМЕНЮК

Горбок землі мовчить, як все довкола,

І огортає душу тихий жаль,

Що не побачимо ніколи

Ні твою радість,

Ні твою печаль.

Вічно сумуючі всі рідні

4 грудня минає 9 днів, як пішов із життя турботливий чоловік, батько, дідусь — Микола Васильович ГУБЕНЬ

Кажуть, Бог забирає найкращих... Минає 9-й день тяжкої скорботи і печалі, як Тебе немає з нами, як відлетів Ти у далекі, неземні краї, залишивши нам на згадку спогади та смуток. Не стирається рана в наших душах. Ти був для нас опорою, порадником, люблячим чоловіком, гарним батьком та найкращим дідусем. Весь час турбувався про нас, забував думати про себе. Спасибі Тобі, рідненький, за турботу, життєву мудрість. Пам’ять про Тебе — завжди з нами. Вічного Тобі життя у Царстві Небеснім та спокою твоїй душі.

Вічно сумуючі дружина, сестра, теща, дочка, зять, онуки

30 листопада минуло 9 днів, як пішов у вічність дорогий та рідний чоловік, син, батько, дідусь — Олександр Миколайович ДМИТРЕНКО

Пішов з життя ти дуже рано, ніхто не зміг тебе спасти, глибока в серці нашім рана, доки ми живі, — з нами ти.

Вічно сумуючі мама, дружина, діти, онуки, свати

3 грудня минає 2 роки, як пішла у вічність дорога і рідна дружина, матуся та бабуся — Ніна Никанорівна ПУЗОВИК

Світла пам’ять про тебе — завжди в наших серцях. Нехай свята земля береже твій вічний спокій. Царство Небесне і вічна пам’ять.

Сумучі чоловік, діти, онуки, сестра