Хто мав право на земельні паї, та чи можна отримати їх у спадщину?

Добрий день, редакція газети «Звягель»! Моя мати працювала в колгоспі з 1934 по 1976 роки, і тоді вийшла на пенсію та продовжувала працювати до 1989 р. У 1996 році вона померла. Чи мала мама право на пай, та чи можу я переоформити на себе мамин земельний пай?
Олексій Ч., м.Новоград-Волинський

На запитання відповідає начальник юридичного відділу газети «Звягель» Геннадій ФРЕГЕР:
Право на земельні паї отримали певні категорії громадян у результаті реорганізації сільгосппідприємств, згідно з Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 08.08.1995 року.
Відповідно до даного Указу, паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, у тому числі — створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.
Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.
Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, без виділення земельних ділянок у натурі (на місцевості).
ХТО ТА В ЯКИХ РОЗМІРАХ МАЄ ПРАВО НА ПАЙ
Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі — пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними.
Вартість земельної частки (паю) для кожного підприємства, кооперативу, товариства визначається, виходячи з грошової оцінки переданих у колективну власність сільськогосподарських угідь, що обчислюється за методикою грошової оцінки земель, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та кількості осіб, які мають право на земельну частку (пай).
Розміри земельної частки (паю) в умовних кадастрових гектарах визначаються, виходячи з вартості земельної частки (паю) та середньої грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь для даного підприємства, кооперативу, товариства.
Розміри земельної частки (паю) обчислюються комісіями, утвореними у підприємствах, кооперативах, товариствах із числа їх працівників. Рішення щодо затвердження обчислених цими комісіями розмірів земельної частки (паю) по кожному підприємству, кооперативу, товариству окремо приймається районною державною адміністрацією.
ДОКУМЕНТ, ЩО ПІДТВЕРДЖУЄ ПРАВО НА ПАЙ
Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація проводяться відповідною районною державною адміністрацією.
У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку.
Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.
СПАДКУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНОГО ПАЮ
Після смерті власника земельного паю земельний пай переходить до спадкоємців померлого.
Спадкування може здійснюватись за заповітом, а у випадку відсутності останнього — за законом.
Прийняття спадщини за законом передбачає отримання спадщини відповідно до черговості спадкоємців, у наступному порядку:

  1. діти спадкодавця, той із подружжя, який його пережив, батьки;

  2. рідні брати та сестри спадкодавця, його бабуся і дідусь, як із боку батька, так і з боку матері;

  3. рідні дядько й тітка спадкодавця;

  4. особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше 5 років до відкриття спадщини;

  5. інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно.


За загальним правилом, частки у спадщині кожного зі спадкоємців однієї черги є рівними. Кожна наступна черга спадкоємців одержує право на спадщину, якщо відсутні спадкоємці попередньої черги. Також потрібно відзначити, що прийняття спадщини за законом має місце лише у випадку, коли воно не було змінено заповітом спадкодавця.
СПОСІБ ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ
Спосіб прийняття спадщини залежить від факту постійного спільного проживання спадкоємця і спадкодавця на час відкриття спадщини.
Якщо спадкодавець і спадкоємець постійного проживали на час відкриття спадщини разом (що може бути підтверджено довідкою ЖЕК, ОСББ, органу місцевого самоврядування тощо) або факт такого проживання був встановлений за рішенням суду в порядку окремого провадження, то спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом шести місяців із часу відкриття спадщини не заявив про відмову від неї.
Аналогічне правило поширюється і на прийняття спадщини малолітніми, неповнолітніми, недієздатними особами, а також особами, цивільна дієздатність яких обмежена: вони вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків відмови ними від прийняття спадщини.
Якщо ж спадкоємець на час відкриття спадщини не проживав постійно зі спадкодавцем, то для прийняття спадщини йому необхідно подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Така заява має бути подана спадкоємцем особисто протягом шести місяців з часу відкриття спадщини.
При цьому в кожній конкретній ситуації існує безліч особливостей, та без детального вивчення всіх документів та обставин неможливо надати конкретної відповіді. Тому для вирішення вашої проблеми можу порадити вам звернутися за консультацією до нотаріуса або адвоката.